Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Д З В О Н А Р: РІЧНИЦЯ СМЕРТІ ПОЕТА - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ євген уткін, 24.03.2013 - 11:59
Так! Хорошу людину Ви згадали хорошим словом.Микола Антонович опублікував, порівняно, не багато віршів, зате усі його твори виважені, змістовні, зрозумілі. Микола Антонович був щирим у спілкуванні, підтримував з багатьма дружні сунки,був приємним і ерудованим співбесідником, до нього завжди можна було звернутись за порадою.Роки твої вже канули у Лету Добіг кінця твій прижиттєвий шлях. Та житимуть , як пам"ятник поету, Твої вірші у люблячих серцях. Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, Час! Жорстокий ти чи справедливий час?.. Ідеш ти беззупино і не жалієш нас. В твоїй ході здригаються планети... І пилом Вічності сипляться зірки. Ми твої діти - нерозумні "йеті" Так і не знаєм вічно куди йти. Ми думаєм, що істину знайшли, А в дійсності мучимось в чужих кайданах І пишем в своїх планах, Як зїсти шмат чужої ковбаси... Лиш час роставляє по ранжиру, Щоб знали ми у всьому міру І засипає шаром холодної землі... Вічна пам'ять в нас іще живих по полум'ному поету своєї рідної землі! Спи спокійно Миколо - твої вірші в наших серцях! @NN@, 25.02.2013 - 21:47
Дякую , я погано розбираюсь в цих com/ua>а з поезією Миколи Верещаки я трішки знайома, світла Йому пам'ять Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хай пам'ять про нього живе в наших серцях.
@NN@, 25.02.2013 - 20:03
Я недавно на сайті, знайомлюсь, і тому в мене виникло запитання?Вічна пам'ять п. Миколі,але її треба підкріпляти, чому ж в бібліотеці сайту немає його віршів? З повагою Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Він, як поет "Клубу Поезії" мав свою сторінку. Ви можете на неї зайти і ознайомитись з його творчістю:http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10645 ганна станіславська, 24.02.2013 - 19:50
ХАЙ З МИРОМ СПОЧИВАЄ...ЙОГО РЯДОЧКИ В НАШИХ ДУШАХ...ДЯКУЮ ВАМ ЗА НАПИСАНІ СЛОВА,ЗА ОЦІНКУ САЙТУ ..ВИ ЯК ЗАВЖДИ ПРАВІ
Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Cпасибі Вам за чуйне серце, бо в поета співчуття повина бути головною рисою.Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наша пам'ять збереже його Слово...
Лілея Лозова, 23.02.2013 - 20:31
Є такий крилатий вислів: поезія потрібна лише поетам. Лише зацікавлена людина може пройнятися справжньою суттю твору. Не все що ми пишемо словоблудство. Іноді так приємно, коли на свій твір отримуєш змістовний коментар, коли людина каже що вона над чимось задумалась, щось переосмислила, щось згадала, перейнялася суттю певного питання. Для таких моментів варто писати, нехай не завжди людина хоче проникнути у глибоку суть вірша, адже я, наприклад, у більшості пишу філософські твори, людям краще і ліпше сприймати те що на поверхні. Поезія це найдоступніший спосіб виразити свої думки, тому ми і пишемо, а ті молоді початківці у яких багато чого зайвого у голові - це просто вік такий, подорослішають і все вивітриться, молодість не недолік, хіба ми не такими були у 16. Все приходить з досвідом, не кожен далі буде писати, просто це досить яскравий спосіб самовираження, багато хлопців, скажімо, в юності пишуть дівчатам вірші, іноді наївні і смішні, але ж це так мило. Той хто захоче займатися поезією, той обов'язково буде рости над собою, а наша позиція залишається лише в тому кого читати, а кого не читати. Не засмучуйтесь так, не все так погано. Приклад М. Верещаки як не найкраще нам ілюструє любов до життя і поезії. Натхнення Вам
Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та ні! Література, як дорогоціний камінь, потрібна всім людям, бо в ній зконцентровані думки всього людства, як розумні так і не дуже... І задача читача вже вибирати, що читати.А поезія - це вже огранений цей камінь в алмаз. І буде сіяти цей алмаз яскравістю думки, якщо правильно нанесені на ньому грані, або ж стане брязкальцем (стекляшкою), якщо бездарним був поет... Ви мене розумієте, про що я пишу?.. І справа не в тому, що хтось вчиться писати вірші. "Бо не святі горшки ліплять..." і треба колись вчитись. А про те що дехто свідомо доводить поезію до ідіотизму і з піною в роті відстоює ту позицію... А що - новизна!!! Та я не дуже переймаюсь їхньою "новизною" , бо час завжди ставить все на свої місця. От тільки жалко тих юних даровань, які потрапляють в ці пастки і гублять свої самі продуктивні роки... Критичні зауваження можна знаходити у всьому, головне вчитися на них самому... Творчої удачі! Лілея Лозова, 22.02.2013 - 22:59
Дякую Вам за таке звернення, адже наврядче це жанр есе чи оповідання, жаль що не багато людей це читали, безперечно, кожен читач задумався над багатьма питаннями і своєї творчості та світогляду, а також тих, кого читає, Ваш урок дає можливість зробити "роботу над помилками". Світла пам'ять.
Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, ми тут багато пишем. Тільки для кого? То чи хтось згадає ту нашу творчість... Чи будуть потрібні наші слова? А якщо ні!?. То для чого потрібне все це словоблудство?.. Отакі думки приходять в голову задумуючись над життям, творчістю та смертю Миколи Верещаки. І спасибі Вам, що Ви прочитали і задумались над такою житевою проблемою - суттю людського життя. Бо другим ніколи. Вони спішать вилити на папір, або інтернет свої думки, які вже завтра нікому не будуть потрібні. Але вони будуть горді за свою пророблену роботу... Звичайно до декого приходить прозріння. Але в багатьох випадках вже запізно і самі найкращі часи безнадійно загублені... Отакі приходять невеселі думки...І найкращий варіант коли аналітичні та веселі моменти життя збалансовані в розумних межах... Творчого Вам натхнення! Юхниця Євген, 12.02.2013 - 22:42
якщо чесно, не можу вже 2 роки сторінку зробити, кому завдання вже не давав...приносять...неможливо дивитися, серце болить...
Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Се-ля-ві - таке Життя!..
Монгол, 12.02.2013 - 21:23
Памяти ушедших.Уходят из жизни люди, Близкие и не очень. Томится сердце от боли, Верить в это не хочет. В то, что мы потеряли, Этого человека… Больше его не увидим, Он нас покинул на веки. Сколько ему не сказали, Что-то не завершили… Думали, жить будем вечно, Вот потому не спешили. Но постоянно в жизни, Только непостоянство… Катятся горькие слёзы, Пёстро венков убранство. Времени не повернуть нам, Прошлого не воротим… Мы соберёмся вместе, В путь последний проводим. И за столом широким, Справим хмельную тризну. Вечная память людям, Тем, кто ушёл из жизни. Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно Ви сказали.А життя - це невеликий відрізок часу і треба встигнути залишити після себе пам'ять, бо дорога не може бути вічною... Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарна в нас на сайті сторінка пам'яті поетів. Та бажано, щоб вони там були розміщені в хронологічному порядку. Я думаю. що це неважко буде зробити.
|
|
|