Торкайся до душі і не хвилюйся дуже.
В розмові кожен раз ти доторку хотів.
Фортуна любить нас.
Не помилка я, друже,
я твій останній вдих, на мові почуттів.
І не шкодуй мене.
Для тебе є поблажка,
не помічаю я душі нехитрий фальш.
В рутині повсякдень простежувати важко,
живучіший живих – придуманий міраж.
Наш квітень золотий позбавлений був болю.
Курйоз людських чуток переписав главу.
Тримає хмари ніч, (в них сліз напевно вволю),
для тих, хто тішить сни про зустріч наяву.
Крізь призму тиші й мрій, ідіотизму й воєн
реальне почуття при видиху відчуй.
Бо у кінці життя любові всі достойні,
про це ж мовчать серця, лиш я тобі кричу.
Не бійсь, торкнись душі.
Надміру не хвилюйся,
не пропаде любов, що виплекати зміг.
Не самозванка я, не вторгнення ілюзій,
я прихисток з тепла… от-от накриє сніг.
