в лахмітті cніжному стерильних білих риз,
з очима сповненими меду благодаті
крилатий менеджер екзистенційних криз
з кутка в куток шугає по кімнаті...
завішене вікно в квітневий світ,
шпалери з черепом – окраса монітору,
сховав старий і новий заповіт,
дао де дзин, бхагавад-гіту, тору...
хто першим зірвиться на вимучений крик
про календарне настання дедлайну_
ця синусоїда стабільна з року в рік
спадає в нуль за три доби_ звичайно...
і знову влізеш в маску затісну,
прибравши вишкір, вигулькнеш між люди
й зухвало скривдиш заспану весну
сухим, холодним поцілунком юди...
