Застиглі сльози глоду на кущах.
Червоні мов жаринки серед листя.
А в небі чорно-білий дивний птах
збирає в кошик зоряне намисто.
Здивована стою.Не вірю в диво.
Таке буває в снах,не наяву.
На мить сховалось сонце в темну хмару.
Ще мить і зорі сяють на краю.
Була лиш мить.Та ще такого дива
не бачила я у житті своїм.
Посеред дня на небі скатертина
із сяяючих мов золото вогнів.
Червоні сльози глоду на кущах.
Застигла мить життя дарує вічність.
І в небі дивний чорно-білий птах.
І в подарунок людям-Божа милість.
