Розквітли у парках алеї,
Любові пора за вікном,
Всміхаються горді лілеї,
Та ранок гірчить полином.
Та вечір сумує мотивом,
Зозулі в сосновім гаю,
Кохання, тендітне й мінливе,
Поранило душу мою.
Бо я закохалась не в того,
В мене закохався не тей,
Дивлюсь на тебе надто строго,
Не вір. То лише від людей.
Насправді, геть серце зболіло,
Чи ж мало життєвих проблем?
Як дзеркало, навпіл розбилось,
В тенетах надуманих схем.
Отак і живем між світами:
Обов’язків і почуттів,
Нічого і все поміж нами,
Таємна взаємність без слів...
