Ти назвала мене актором..,
Не знаючи, наскільки близько ти була до правди
Й далекою водночас. Недоступна.
Ти назвала мене актором,..
Щож, життя – театр, кажуть, - хєра-з-два,
Життя – це цирк, і не інакше. Я в нім клоун.
Ти назвала мене актором.
Хай не брехня, та – пестощі для психопата,
Яким здаватися хотів. В повітрі м’яко пахла м’ята,
І дико вулик наш гудів.
Ти назвала мене… не так.
Актор лиш приміряє ролі, а я – в своїх заплутався.
Все по-нагоді, по-погоді – міняю маски, скурюючи цигарки.
Ти назвала… ах як же вжалила
У те саме, пекуче, й поглядом добавила. Мовчу вже.
Ти назвала мене актором,
Хоч я обмежився б означенням ‘дебільний’
Або чужим поняттям ‘йкийсь дурний’.
Й читаючи це все може поймеш ти,
Що ти на мене вплинула не менш ніж
Ввесь цей, хоч і сраний, факультет.
