|
ЩО ПОСІЄШ, ТЕЙ ПОЖНЕШ
Коли Михайлик сказав що цього року хоче самотужки виростити на власній грядці, батько не тільки похвалив сина, а й обіцяла допомогти.
- А що саме ти хотів би виростити? – запитав, цікавлячись.
- У мене є деяке насіння. Ось я і хочу його посіяти, - відповів син.
Коли прийшла пора висівати, Михайлик від самого ранку завзято працював на виділеній для нього батьком городній ділянці. Спочатку скопав її, очистив від бур’янів, розпушив граблями. І тільки після того, коли були зроблені рядки для насіння, почав висівати їх.
- Якесь дивне у тебе насіння? – здивувався батько. – Де ти узяв його?
- Мені дали друзі, - гордо відповів син.
- Дали друзі? – перепитав батько.
Михайлик нічого не відповів. Коли грядки були наповнені насінням, він почав обережно їх загортати.
- Що ж, залишається поливати твоє насіння і доглядати.
- Я робитиму це із задоволенням.
Батько посміхнувся. Погладив сина по голівці, побажав йому рясного врожаю.
Час минав. За кілька днів на невеликій ділянці з’явилися перші сходи рослин. Вони нічим не відрізнялися від тих, які росли на батькових грядках. Розпустивши свої перші листочки, сходи тягнулися до сонця, до неба.
- Думаю, татусю, у мене буде також непоганий врожай, - радів хлопчина.
Михайлик з нетерпінням чекав того дня, коли його рослини стануть великими. Але одного дня підійшовши до грядки, від подиву завмер. Замість чудових помідорів, огірків, петрушки, моркви він побачив: кропиву, чистотіл і кульбабу.
- Батьку, батьку, - голосно закричав. – У моїх грядках хтось висіяв бур’яни.
- Так, висіяв, - підтвердив батько, оглянув молоді зелені сходи рослин. – Але не хтось, а ти сам.
- Як це сталося? – хлопчина мало не плакав. – Я ж висівав добірне насіння, а вони… - він не знав, як пояснити те що сталося. – Нічого не розумію, - врешті розгублено видавив із себе.
- Ти! – повторив батько.
- Але ж мені казали що…
- Хіба добре дерево може приносити погані плоди? Чи може ялина тобі восени дарувати груші? Ні, - відповів батько не дочекавшись відповіді сина. – перед тим, як висівати насіння у землю необхідно було дізнатися в друзів: з яких рослин вони його зібрали.
Михайлик мовчав.
- Пам’ятаєш, що написано у Біблії: «Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!
- Я зрозумів, татку, - після довгого мовчання, знову заговорив Михайлик. – щоб вирости гарним християнином, вірним послідовником Христа, необхідно любити Його і все життя іти за Ним.
- Вірно. Дерево пізнається за плодом, а християнин – за слідуванням за Христом. Коли будеш вірним Йому, Він обов’язково назве тебе Своєю Дитиною і візьме до Свого Дому, що на Небесах. Погані вчинки, котрі робиш сьогодні, можуть здаватися для тебе маленькими, непомітними. Але й вони згодом виростуть і пустять своє коріння – назавжди залишаться не викоріненими гріхами. Впевнишся в тому що ти сієш у своє серце, а значить у своє життя.
ID:
457710
Рубрика: Проза
дата надходження: 31.10.2013 14:09:24
© дата внесення змiн: 31.10.2013 14:14:37
автор: Могилівський
Вкажіть причину вашої скарги
|
