Жалобний маятник хитається щомиті.
А ти ідеш, засмоктана у дим.
І хмарить голос, і стискають ниті
Засмаглі м’язи , і кульгає млин.
Молотить сутінки і хмарить водоспадом.
Повзе змія, несита і п’янка.
А поруч ти, немов вода на свято,
і кров темніє в нетрях павука.
Огульно грає в морі фортепіано,
Сольфеджіо стискається у струм,
І сипле світлом зраджена Діана ,
І ллється струмінь сивочолих дум.
А ти ідеш, сповита у серпанок.
І крамарі стискають сили дня.
І мучить втома вишню, і в коханок
Біліють стегна. Арлекінія.
Там грає Бах. Акорди і кантати
стоять на прю. І млосно заклина
осінній день морський небесний янгол.
І водоспадно дихає весна.
