О очі… та магічна таїна,
так манить серце срібним водограєм.
В їх синь ясну, чарівну я пірнаю,
Та глибина – що не дістати дна…
Ловлю, мов хвилю, тої зміни мить –
Сумні… аж раптом лагідно-веселі…
Миттєвий спалах знов несе на скелі,
Бо в пристрастях уже в них шторм кипить.
У тих очах – торують кораблі…
Мов велетні морські бредуть шляхами.
В блакиті ллється ніжність берегами,
Ось порух вій – вже тайна їх в імлі…
О очі… мальовничий небосхил
у них принишк в пейзажі неповторнім.
Причарувала поглядом коштовним
ця магія небесних двох світил…
У царство романтичних сновидінь
Магнітом манить дно заблудлі душі.
Хоч берегтися я від тебе мушу –
Про почуття мої співає мушля:
- О твої очі… серця голубінь…
(Малюнок - інтернет.)
спасибі, Наталі, мені дуже приємно 
спасибі, Вікторе! Напевно, у Вашої синьоокої красуні такі ж магічні очі? 
щиро дякую за підтримку, пані Ганно! 
Гарно! 