* * *
Ніч і тиша. Майструє свічник статуетки із воску.
Пританцьовує, дихає жаром камін в темноті.
Спить натхнення.
На складених поспіхом начерках просто
прилягли незначні елементи живих почуттів.
Вітру подих слабкий і легенько здригнулася свічка,
повідомивши жестом – розвіялось темряви тло.
Повернулась зима. І насипала снігу за нічку,
в годівниці синички змітають сніжинки крилом.
Наші сумніви можемо в будь-яку мить побороти,
і у віршах минулих років оживе джерело для основ.
У фатальнім сплетінні бажання відродяться ноти…
а серця домалюють фантазії без передмов.
