Вечір чорніший за каву,
кіт, як брудний коминяр,
повні чекає появу
не співрозмовник – казкар,
ніжно слова огортають
і у вечірній габі,
наче на сходинках раю
пастку готує тобі.
Рветься пустун-перелесник,
вітер жбурляє в лице,
стихне і знову воскресне,
тіло впіймає в сильце.
Ох, це бажання спокуси
дрож дістає до кісток,
кажуть: коли тілотру́си –
гріхопадіння за крок.
04.12.24р.