Спить ставок під снігом... верби ще дрімають.
Очерет тихенько шелестить.
- Тихо, тихо... вітре! Перестань кружляти. Тут все
спить.
Не буди. Не треба. Зимі панувати. Хай солодкі ба-
чать сни. Ще присип їх снігом білим-білим, ясним.
Нехай відпочинуть до весни.
А весна-царівна, як сипне проміння! Від його теп-
ла проснеться став. І розпустять коси верби на-
ші гарні. Схочуть, щоб ти, вітре, розчесав.
Усміхнувся вітер, підморгнув хмарині, й білий-
білий сніг уже летить!
Біло-біло стало... Біла ковдра вкрила все навколо.
Хай поспить.
Верби наші пишні стоять білі-білі. Біло ніжні віти
розцвіли.
Спить ставок під снігом... й верби кучеряві
край води солодкі бачать сни.
