Я вже не та... Не та я вже, грайлива...
Як порхала метеликом колись,
Цілунком першим, як була щаслива -
Давно літа ті в пам"ять заплелись...
Не той струмочок, що вужем звивався
В твоїх долонях і палких вустах...
А ти все пив і пив - не відривався,
Як в літню спеку виснажений птах...
Авжеж, не та - літа лягли в покосі,
Не за горами і зими хода...
Та тільки плещиться і омиває осінь
Кохання вічного жива вода.
(картинка з інету)
"Уже не та"... Ще класик колись писав:
Не той тепер Миргород,
Хорол річка не та...
А час не стоїть, іде-крадеться і все до Осені поближче...
Натхнення, Олю!..
Нестримні літа, як струмочок, втікають
За обрій омріяних снів
І разом з собою навік забирають
Кохання щасливого спів...
Так хочеться птахом у небо злетіти,
Відчути яка висота,
Щоб знову могли, як раніше, радіти,
Смакуючи жар на вустах...
Не той? У цю спеку шалену
Я пив би тебе до кінця,
Бо жага Кохання моя нейздісненна -
Неначе палітра в митця!
Авжеж, тільки Осінь життєва
У силах мене зупинить...
Хай рими живої води надчуттєво
У вічність розплещуть цю мить!
A.Kar-Te відповів на коментар Serg, 28.08.2017 - 20:06
Сережа, спасибо тебе большущее за прекрасный отклик
Очень рада тебя видеть
Час забирає багато, але є речі, які йому не підвласні - це чисте кохання
Красива робота. Незвично читати у Вас читати українською мовою, але є якась ізюминка в цьому
Тяжело мне писать украинским языком, очень малый словарный запас. Да и мыслю я на русском языке, так уж сложилось по жизни. Но и на старуху бывает проруха
Спасибо тебе большое
А насчет чувства любви - не хочет ни душа, ни тело признать, что уже далекооооо не барышня