Анчар.(переклад)
В пустелі чахлій і скупій,
На грунті сонцем розжарілім,
Анчар, як грізний вартовий,
Стоїть – один осиротілий.
Природа спраглої землі
Його в день гніву народила
І листя викупала в злі,
А корінь трутою споїла.
Отрута в краплях крізь кору
В полудень сочиться сльозою
І студеніє в вечору
Напівпрозорою смолою.
До нього й ворон не летить
І тигр не йде: лиш вихор чорний
На стан отруйний набіжить –
І мчиться геть, повік злотворний.
Буває, хмара поросить,
Блукає,лист його дрімучий –
І по галузкам побіжить
Отруйний дощ в пісок горючий.
Та до анчару чоловік
Послав свавільною рукою
Раба, що мовчки в путь потік
Й вернувся вранці зі смолою.
Приніс він пагубну смолу
І гілку з в’ялими листками
І піт по блідному чолу
Стікав холодними струмками.
Приніс – і ослабів, і зліг
Під склепом куреня на лики
І мертвий раб упав до ніг
Непереможного владики.
А князь отрутою скував
Свої покірливії стріли,
Сусідам смерть він розіслав
В незавойовані наділи.
Анчар.
А. Пушкин.
В пустыне чахлой и скупой,
На почве, зноем раскаленной,
Анчар, как грозный часовой,
Стоит - один во всей вселенной.
Природа жаждущих степей
Его в день гнева породила,
И зелень мёртвую ветвей
И корни ядом напоила.
Яд каплей сквозь его кору,
К полудню растопясь от зною,
И застывает ввечеру
Густой прозрачною смолою.
К нему и птица не летит,
И тигр нейдёт: лишь вихор чёрный
На древо смерти набежит –
И мчится прочь, уже тлетворный.
И если туча оросит,
Блуждая, лист его дремучий,
С его ветвей, уж ядовит,
Стекает дождь в песок горючий.
Но человека человек
Послал к анчару властным взглядом,
И тот послушно в путь потёк
И к утру возратился с ядом.
Принёс он смертную смолу
Да ветвь с увядшими листками,
И пот по бледному челу
Струился хладными ручьями;
Принёс – и ослабел и лёг
Под сводом шалаша на лыки,
И умер бедный раб у ног
Непобедимого вадыки.
А князь тем ядом напитал
Свои послушливые стрелы
И с ними гибел разослал
К соседям в чуждые пределы.
Дякую, поэту -Світлані Моренець за допомогу, при завершені перекладу.
Замість "через" краще "крізь кору".
"Та до анчара чоловік
Послав свавільною рукою
Раба, що мовчки в путь потік
й вернувся вранці зі смолою"
Так повністю зберігається розмір і ритміка.
Гарний переклад, а також вірш. Вірші Пушкіна читав в молодості, але цей не запам'ятав. 
