|
Деражня, 14-те жовтня 2023-го.
Ти проходила повз залізничний вокзал.
Десь о-пів-на десяту ранку, білий олівчик.
Змусила по-новому повірити у "Лейлу", бо..
Після "Дітей обіцянки" - не мав натхнення
Привалився до Містечка..
Не очікувала, тому, і не помітила,
І без крінжового, - Привіт пупсику!
На всю округу? Ммм..
Образився на власну фантазію
Це не для Тебе, а для нащадків -
Цифрових археологів стану справ цього часу з розвагами
Почну з чогось із минулої частини, а закінчу фіналом наступної
Я просто дурію, гін – глибинно-інтенсивна насолода, що?
Де 'м'? Ментальна.. Зима урочиста як наречена, Ліра читає жіночу поезію..
Про грайливу Єву за покірною Ліліт, і Її кидання безоднями непізнаного
Як між ними спільним, дійсна я, миттєва, за усім цим, чим би воно не б..
Розділене вістрям моє життя стекло по-руках часу..
Піднята вгору жертвоприношенням, втекла до кротовини..
До жахливої пащі, що жадає лише мого благовоління..
Ти оповитий його конструктивною брехнею желейною..
Я не дякую за переродження, Я - зникаюча господиня цього тіла
Лише - пасажирка, мо, видно, як Я пускаю зайчиків.. Це - все.
Ти залежний від Мене, й чому? Я живу нині з усвідомленням -
Нічого не зроблю чудового, ні сьогодні, ні в ері нового сонця..
Ситуйовина зменшення віддачі, або.. "Я не Валя, Я - Варя.."
Серйозний випадок надмірного прикрашання тонкого матеріалу
Гарний - значить поживний, інколи випадок митями дає нагоду
Кинути втіленню стимулу твого існування лиш задоволення
Личком? Наче першому після зимівлі сонечку впалому на щічку
Горді за своє становище від взаємного захоплення, світлі,
Тому навіть не озирнулися, так важливо знати на-що ти здатен
Залишимося при ідеалізації, за завісою початку і завершення
Інструмент шукає підтримки у голосу з неба, а він жене тремор
Привело і відпустило благовоління спокійно жити,
Купаючись у гордій крові ми забулися у своїх отворах
Не був ще ніколи паралізований таким приємним жахом,
Ти ж ще мала сили пройти повз, не примружилась й жижка
Вимога така цього вікна у світ з густого дна
Володіння у виживання передує служінню
У нас була лише одна мить знатної крові в головах
Стоїть з тих пір, тупо рубін, як і в очах.. Покора?
Дещо обчислює швидше, нудні йому наші роздуми
Злітає з язика відповіддю, що тривожила на сам’о’ті
Світлом пониклі духи однієї формації говорять тілами
Нагромадження, ти знаєш, ми могли стати тоді ними
Благодаттю, вона вказує шлях загубленим душам..
Згасла душо, навіть як в кінці неї смерть..
Слідуванню контакту дотримуюся у нейтральному стані
Ходжу на пагорб до куща лиш з садівничими намірами
Мій дух шаленіє від перспектив володіння цим тілом у..
Комфорті з твоїх дотиків, поговоримо про велике ніщо,
І це маленьке все, – До-о-о-сить (Ні)
Чому ти не підійшла.. Мені для відваги
Без неї - просто крапка вся геніальність
Реверанс роблю сам собою, так, замало болю
Забагато ясності, чому я надіваю окуляри лиш коли варю?
Забагато ясності, замало болю для того, щоб тебе забути, –
Так, життя - перетворення, «Лейло», мала, мені паршиво
Я збрехав, хоч і обіцяв, мені не добре без тебе в руках
Розлад аутистичного спектру і машинна соціалізація
Одягни для мене блакитне, ми не живемо у цьому стилі
Я ніколи не відповідав, – Я буду в порядку, я буду.. -
Так говорить відплив, ясність сушить, а Ти
Не скажеш, що часто не можеш встати з килима
Я не хочу запихати Тебе в рамки свого творіння,
Тому повзаєш і літаєш, ким завгодно, але не ходиш людиною
Бачив себе не розвернутим, хоч і все життя мріяв, так важливо..
Проти фізичних колізій заборонити у Містечку телепортацію..
Перукарі з підвищеною кваліфікацією, розмовні, відмовляють..
Когось до-завершую-чого свій вид - піти .. Чудово працює,
Бо саме в них гострі предмети, переконливі духовні митці
Так важливо забути того, хто не хоче сюди повертатися
Несиметричний дух, Я просто чекав свою металеву змійку
Перевертаючи у руці перед собою десятикутну монетку
‘Наркоман’, бо з мінеральною водичкою, ще й на підвіконні..
Аверс, реверс, так і не встиг надати комусь вибір на дієвість
Д-д-дірка в моїх грудях, потрібна таблетка, хоч половинка -
Маріонетка, замовлю моделей - Bleagh! Просто сидітимуть,
Поки я писатиму вірші, про те, як Я зовсім їх не хочу, й до
Чого тут Ганс Крістіан Андерсен? Уява не поступилася дійсності
Пігулки, плацебо проти самотності, половинки, ковтають слину,
Поки Я жую свої вафлі під коф’ю, Я для них - телевізор
З каналом для дорослих, як діти з роззявленими ротами
Так вас ще не використовували? Д-д-дірка в серденьку,
А Я - заїка, мають ж бути у красивого і розумного мінуси?
Не беру до уваги гумор, він завжди насміхається, а ми
Недостатньо знайомі навіть для танцю, маленький момент
Для тебе, найяскравіші п’ять секунди у житті для мене
Я зрозумів свій День бабака, який закінчується падінням у сон з
Усмішкою, бо з квітами у обіймах, вкотре одноденна симуляція з-
З-завершується, а зоряна безхмарна ніч віщує гарний осінній день
Ранком буде морозно, заб’ю на стиль
Прокинувшись вимученим потребую йти на люди, а
Ти - самотньою на весілля, озираєшся постійно, поки
Я кручу свою монетку по-інерції, обвуглений враженням
Кидаєш погляд, занадто довгий як безпристрасний
Не знаю, як працює твоя тендітність
Білий олівець вище колінок щоб ти
Виглядала не вульгарною, елегантною -
‘Міс Меллов’, був радий Тебе бачити
Мо це й рай? Бо п’ять секунд Мені доста..
Ти знаєш, Я просто качав це туди-сюди
Чи Ти битимешся за повернення Свого життя?
Мільйони років вдосконалення форми злилися
Хм.. У сенсі, ну Ти зрозуміла, ‘проти часової’
Для спокушення, Ти знаєш, що гарячіша
За Мій найкращий текст після вікенду ‘разом’
Моє бачення світу не вмерло, резервовано,
Бо виявилося, Ти знаєш, що міцніша за мотузку
Ти знаєш, Я поганий поет
Моя поведінка – не поезія,
А моя поезія – не поведінка
Біографія героя яким не став
В чому ‘мистецтво’, Мала?
Взяти щось незначне, дрібне..
Обернути в небувале, хто я?
Щоб мати вражаючий погляд
Втішаю збентежених, і
Бентежу втішених, та й все
Часом, краду і присвоюю
Авторучкою чорного кольору
Ти у цих путах, крони шелестять –
Енти йдуть у останній бій, чи ‘кенти’
Які знали, чому Я смалю Ротманс..
Бо Ти насміхаючись окликала, –
Гнилі чоловічки!
Ось-так просто
Реверс, Орел
«Ти поринаєш у мій одяг
Це вторгнення змушує мене почуватися..
Нікчемною, безнадійною, паршивою
Я така паршива, інфікована
Місцем свого находження
Дозволь мені жити без цієї
Дутого блага. Егоїстична.. Я така..
Паршива», – Flyleaf - I'm So Sick
Перед розбиттям мого акваріуму у своїй голові - я поміняла нас місцями
Ця подвійна експозиція зведе тебе з розуму даруючи трохи спокою
Й ти неправильно переклав, але мені так навіть більше до вподоби
Переосмислення. Ми такі.. Покидьки паршиві
Втілення бетонної хвороби неприхильності
Егоїстичні, задихнись, оффнись, не давіть либи
Хижі наскрізь інкуби, як вам не принизливо?
Ініціювати розмову з очевидними посилами
Це не пристрасть від якої тане сніг в польоті, а
Буденна потреба, не сакральний акт, а товар
Нас не цікавить загальне користування, ми
Не з батальйону бога плоть чию носимо, щоб
Любити втамування голоду з корита істини
Ми неприємніші за недоречні зимові зливи
Ми не породжені самопожертвою світанку космосу
Кохайтеся, перебираючи звуки розірваної думки, бо в
Нас - немає такої радості, ми чужинці у цій площині
Ми - такі розбещені, не озирнувся, щоб
Не бачити мене ззаду - були б одні плюси
Ти знаєш все про вітамін еН, все про ‘Ні’
Душа - у волоссі, довша аніж у мене, так -
Гулька, наркотизована явленням унікальності
Реальність відтепер - ув’язнення у галюцинації
Універсальна свідомість, світла і чиста, співаєш
Кольорами з первинної пітьми,
Ображена власним тісним видом,
Що ступорить.. Вихованих самотою
Чухраю.. Не знову, а вкотре
Ми - такі хтиві, тому і перебірливі
Ви не вартуєте навіть почути тих дієслів -
Щось нове збоку у цю замкнуту систему
Смалити світло
Лігатурна дифузія
Змарновані, волю
Спрощено до аграрних дюн
Більше нема де блукати мавкам
Витисненим різнотрав’ям під лісосмуги?
У яри-смітники, витоки
Фальшивими меридіанами
Зустрінемося в кутку
Хтось шукає єдинорога
Вежі Ластівчині? Тріангуляція..
Сорока-кілометрове око в небо!
Час Погорди, тупо зник.. Не-ма.
Цифрова відповідальність наказів..
Де? Не їдь, не плач там, де помер
Дихай там, де Я набирав натхнення
Зійди з рейок, зверни з магістралі
Розповсюджуйся найтоншими ходами -
Заячими крізь зарості глоду з шипшиною
Так важливо знайти місце інтимне. Сама.
Сангвінічні припливи випаровуються
Бачу, як моя душа йде в каналізацію
Так повільно
Так повільно
Бетонними ринвами для душ
Нас мільйони - це паршиво
Ненависть - наша вражина
Біль – коханий на вік друг
Нас не пізнали до зачаття
Ми діти перелюбу, не свідомості
Як і ті, що Діти насильства
Пусті ємності для древніх сил
Винахідливості зношення матерії
Слабкі і сильні для життя принципом
Як так вийшло? Бо спокушена ідеєю
Взаємного досвіду, гидь - інакше
Хочу дивитися у відображення
Паршива, бо Твоє лице високо
Занепад не зупинити - результат,
Співчуття до собі-подібних.. Ах,
Божественна плоть на Мені, один
Фінал, різні лише причини, ваша -
Вседозволеність викупленим
Байка, стережіться мудрих, бо
Лиш ми ловимо їх на хитрості
Знаєте чому в раю лиш і мова про море?
Спокій не породжує нудьги й хвилювання,
Немає чого написати про насіння, що зійшло і вродило
Герої, що нерозквітли у власній душі - фактичні, напиши..
Набреши, Амбасадоре Мого пофігистичного настрою, так!
Люди у своїй масі - вартують лайна, індивідуально -
Щось виняткове, позбав Мене щастя
Часто, віра залишає тебе на самотності
Я вкотре проспала схід Сонця, а вранішній мороз -
Тобі за єдиного друга, супровідника у нові пригоди
Скажи, не-бо, бачиш як вперше сходять Плеяди?
Десь у кінці липня починається одвічний затуп..
Часто, Я цього не усвідомлюю і роки проходять в Ньо..
Хм.. З Тобою цікаво. Знаєш, Ти надаєш мені значення
Більше, аніж вітерець, що змушує хлопців журитися й..
Лити сльози.. Молочні? Заговори, зуби покажи, як кінь
Я - нестерпна, моментами, у акваріумі біснувата з молотком
Насміхайся, егоїстична, психопатична, полохлива, скам’яніла
Недостатньо поправляння трьох волосин на уявному чубчику
Таке Ви вже Мені робите.. Ми у кінці, не метафорично
Це не хаос, а арт-хаус
Ах, Я б їх усіх убила
Дайте лише два пальці
Для пресування Землі?
Отримала бажання не менше, але у зверхнім відльоті
Паршива, хтива, слухала буденну музику у глибокій
Сердечній повазі до мужності вмерлих безіменними
Глушила невдоволення, скасовувала відповідальність
Дратувати - максимум, що я ‘повинна’
Мою долю вирішила сторона монетки
Брак часу гри в любов соціальних інститутів
Всі поспішають до коханого себе, до самоти
Д-д-дірка в серденьку і масове виробництво,
Щось унікальне перелізло до саду віри
Дух обріс лінзами бачень до стану пентапризми
Що ти наробив? Бачу вище неба усе перед-собою
Десь глибоко у без.. Одні (Я ж просив не використовувати дане слово,
У більшості хибне уявлення) Музика більше недостатньо гучна, глуха до Авангардного переймання долею людства - мені байдуже на цю породу,
Що грається з вогнем, даруючи лише обіцянку поневолення коханням, і
Заздрість Сонцю, бо глибша форми, вакуум в кістяку
Метафори духовного існування спрямовують моє життя
Пригодницька поезія, пелюстка на крилах вітру, флірт?
Так розцінювали Мою грайливість, розчарована, фіг з ним
Я б убила їх усіх, але Ти, та і - Ми у темряві, сил би
Насипаєш про поверхню, а Я буденна, рибка, забуваю,
Бо не втримую каскадів самотнього майбутнього, не буди,
Але Я хотіла б запозичити декотрі моменти, не для Себе,
А Тебе! Буде Тобі ‘Ультранасилля’ й натхнення
Щось з акцентом на дегустації обставин (Не підведи)
Ти все розумієш, о-те останнє чисте небо ‘бабиного літа’,
І мене як персоніфікацію тієї світлої радості, чорне у стилі -
Ознака несмаку, залишу волоссю, як свою любов до зоряних
Нутрощів, інерція мого існування зрозуміла
Тісний світ, і чомусь так багато прохожих,
Галюциную, бо не-ма за що вхопитися оку,
У царстві снів майбутнього для розуму
Зливалася лише у собі, ваші всесвіти -
Лінійні, спокій позаду і попереду, тут -
Боротьба з-з-за-забуття, пропаганда збочень, вирощування воїнів - Війна
Печалитися на самоті - божественний відповідник, разом - гріх, давай ї..
Не спокушена самовдоволеними колізіями егоїстичними векторами
Це було б заочною зрадою уявленню кохання.. Ех..
Моя форма піддалася Розпаду, коротке замикання, більше не ціла
До цього Мене готували пісні Адама із Ошіано усе життя!
Дух впав вгору до точки магнітного перехрестя Землі і Сонця
Дифузійний вир електронів втягує мене по-той бік вакууму
Проекція свідомості у глибини космосу(загублена, але не забута)
Жила з твоєю світловою луною з майбутнього
Лише догадуючись, що для того покину форму
Так важко було мені зберігати радість життя,
З’єднуючи землю і небо відчуваючи себе цілою
Радість завжди знаходила мене де б я не була..
І знайде там, куди б я не пішла.. Люблю.
Суть наче під грибами, п’ять кадрів на секунду
У дірках космічного мережива, повернення додому
Незбагненна сутність загрожує тканині простору
Полишеного, й чому зараз мені стало не начхати?
Інфернальний вівцебик жує жуйку, неадекватний
Моє вічне тактильне ‘Я’, пасивне, туге, слизьке,
Сліпе, нетлінна абсолютна мораль, невблаганна
Гравітації немає чого мені запропонувати
Так важливо забути тих, що не хочуть туди по..
Ім’я мені - спокуса, і сором мені за мій рівень контролю цієї
Безсмертної хвороби, до концентрату хіті лише прилипаю, і
Мене пам’ятають.. Із затримкою у п’ятдесят.. Тисяч років
Колись використаний й осоромлений, подався у Гало
Плотським додзьо для втягнутих у цей світ для забуття
Навчить експлуатувати правду мерзенного тліну.. Ага
Тримаємося разом у безладді, поглинуті, не вірте ідолам
Ззовні вже давно позгасали зорі, а я все ще ходжу..
Поки ти крутиш свою десятикутну монетку..
Ти завжди знав, що ми янголи, підняті жадобою,
Як результатом травми цією реальністю, емпати
Повинні були залишатися невинними для фантазії,
Буяння якій не перешкоджає розуміння власності, для усіх
Ми пропустили такий цирк, дарування людству метаморфоз
Самовпевнені розлилися нечистотами, тихі - дихали полум’ям
Вражає наскільки сильна зброя у мене завжди при собі, прямо в роті
Найсильніший м’яз, жало брехні за істинними спокусами, – Що Ти?
Окликнеш ‘Панно’, щоб потім кликати ‘Мала’ - це так ситно.. Ммм
Рарники - завжди ходять тими ж маршрутами, але Ти не стоїш..
У манії і хворобі. Все так само пролітали павутини павучків,
Пущені на вітер у теплі краї, розмовляли про голод горобці
Лезо по стравоходу - моя вимоглива пристрасть
Веде до жаги володіння, а воно до насильства
Чим не воно, доведенням до тілесної немічності?
Я був в радості після пересікання з тобою (– Існуєш!)
Щастя яке пророкувало печаль, бо не спиш сама, але
Повір, я знаю усе про прокляття вроди, й його ‘та хтось в нього вже є’
Мені б хотілося зустрічати всяке своє засмучення, як обіцянку весни,
Бо я споглядаючи голі й покошені дерева бачу на них усміхнені бруньки,
Квіти до листви
Нема куди втекти,
Бо я не знаю де ти
У самотності - завжди
Ти розділяєш життя
Манії і хвороби
Відкриваєш і падаєш
Панки з Богами
Я пам’ятаю те, що буде далі насправді - це крах одноденної системи.
Хм.. Ти пам’ятаєш де знаходишся? – Звісно, але я рада, бо напиваючись..
Прокидаюся детоксикованою.. Рай. Наново кованою
‘День бабака’ став таким, бо пам’ять не стирається
В нас спільна симуляція.. Завтра озирнешся? Хоча..
Не роби обіцянку про яку не згадаєш, вже так пізно..
За вікном, у саду кипить щось велетенське у чорному котлі
Буря, дощ, холод і темрява крутять, студять, тріпають, але не мене
Хвилини віри, знаю відповіді на усі запитання, за вікном - божество,
А Я вмію слухати нагромадження мудрості
Останні крихти тверезості вкупі стають божевіллям.. – Ти тут? Біопанк -
Це так романтично, зв’язані безпосередньо нервовими системами.. Кайф
Берізка прощалася з ялинкою, кидаючи під вічнозелену спідницю..
Зірвані золоті медалі.. Я чую Його наближення, шум і гуркіт
Накриваюся з головою, – Та-чаг-чаг.. Та-чаг-чаг
Та-чаг-чаг.. Та-чаг-чаг REZN "Chasm"
Страшно, хоч за сімдесят
Вибач, але досвід не стерти
Ти рано полетів.. Я це завжди відчувала
Я згадую все у фарбах перед самим засинанням,
Коли перевантажені гітари спотворюються
Все своє подальше самотнє життя, – Так.
Я хочу все забути..
Воно по-доброму зле
Радіє з Нашої невагомості
З дня в день мій дім жре
Ти говорив ‘не засинай,
Спробуй’, але так нестерпніше
Довше свідоме очікування стра..
Роззявлена паща за вікном
Ми у нього в голові, страх
‘Голова’ - вся його форма
Перед відключенням я згадую
Його останні мені слова з ночі в ніч
Загублені Душі Стикаються,
Щоб Надолужити Втрачене
Дарма Ти перестав писати,
Насолода - у передчутті задоволення
Плин життя повернути назад - тут ‘щоб’
Я б писала Майстру, ‘до’ ревнощів чоловіку
Видали! Ти віддаєш більше любові поняттю
Не ‘для’, бо Він не дістає до сонця
Крутиться на Його спідниці
Страх при Мені - це до ладу
Краще, Я б була зґвалтованою, бо
Життя у порівняні, придумай щось,
Бо залишишся на самотності, – Не виходить,
Це єдине, що нас розрізняє, – Ненавидиш?
Ні. Мене це ніколи не цікавило
Ненависть втомлює. Забий.
Це про цінності не в обігу.
Райдужка і кислота - нам пара у порівняння
Я не друг Тобі. Тобі не зрозуміти Моєї самоти,
Як Мені твоєї розпусти Все само виходило
Був би й Я розмовним?
Ммм.. Вимоги. Й Мені..
Вже не просто ‘не цікаво’, а на..
Навіть діти самі не виходять,
(Так, Ар’е? Біла королева..
У каматозі, й вагітна..
Такою витягнув.. Ммм..
Розтин? Чи контакт..?
Згинь.. Б**ть..
Знаю Ні..
Ммм? Я віддаляюся..
Будьте обережні, якщо знайдете ‘Одинадцятий’..
Виродитеся паршиво - боком, криво, самозаглиблено..)
Поговоримо наступного еону, якщо не помремо уві сні
Я можу бути неприємним, Я можу позбавити Тебе волі
Повірила, помчали до столиці на одинадцятий поверх
Стрибати? Мені було начхати, та хоч у Безодню!
Все за один день! Для мене.. Це ‘щоденники пам’яті’?
Я - фантик, заохочування, маяк для пере-входження
Найприємніші пів години післяжиття -
Наше мовчання при першій зустрічі
Не перестану ніколи шанувати дезкор -
Майстерність розповсюджуватися у сповільненні
Суровість, де Коренеротий і Жалкий - не образи, а..
Надздібності, – Лиш не кінчи медузою на компості, -
Цим Він Мене окрикнув, і у Мене аж щелепа відвалилася
Виплюнута із власного уявного моря, – Ви Мені? – Ммм..
Першим запитанням не було ‘чи маю хлопа’, ‘чи ім’я’,
А наскільки добре знаю Власного генома, – Думай -
Той, хто починає розмову - менше працює ротом
Все про питання поваги.. Вам Мені нічого сказати
Нещасні дівчата. Вчіться брехати, бо Мені не цікаво
Обкладинка альбому Texas In July -
Все, що Ти знаєш про нуклеїнові ки..
Страшно було б і бажати, на 11-му -
Був.. Крематорій! Ти не витягуєш реальності
Зорі згасли. А ще було метро до і під Кронами, і Містечка..
Але Ти втекла, спустилася Сама у рідинне розчинення..
Ох, забувся сказати.. Свідоме, – Вона не вивозить?
Сказала татарка, спустившись підстінними сходами
Ще одна татарка, ніколи не помічав, як Вас багато,
Бо так негативно інтегровані у культуру.. – Ммм..
Хотів щось Їй сказати, але елеватор повернувся
Весь у слизу після деконструкції Моєї коханої розтяпи
Вона б швидше згоріла заживо, Я не збирався поверта-
Тися, – Ти не зобов’язаний.. – Ммм.. Безперечно.
(Запросили ‘Свої’ ж до бійні, а не оргії.. Нікчемні.)
Не знає чого очікувати від чоловіків, бо..
Її улюблена пісня розпочинається з бластбіту -
Багато таких, але не всі співаються чистим.. Й..
Це Я вимогливий? Й ще багато чого у Ній цікавого..
Наприклад, тиша Її смерті, чеснота невблаганності
Мене лякала холоднокровність власного крутіння монетки,
Поки Ти проходила, нині - вона впущена, щось новеньке
Голос з неба насипає *Блег-Блег* -
Глянь на решту, вони не спантеличені
Все лише у Тебе в голові, або вони пусті
Не ігрові персонажі, змий ці ляльки
Зараз впаде мул з неба,
Який Ви підняли з безодні
Озернись, Вона увесь час падала
Забиваючи колінка.. Боги, бляха,
Які ви банальні! Я зараз, лусну!
Сини дочок, що себе втопили на мілководді!
Бо пригнали ягня до забою? Бла-бла.. Ла-ла
Ви ніколи не будете щасливими.. Бо нікому..
Вас витягнути і повішати!
Вищий за шуліку, легший за пір’їнку..
Ммм.. Цікаво, Аридиф, певно, співав "Brain Dead", а цій..
Тобі не вистачало лише фати і лілій, щоб бути ‘Ultraviolence’
Я у матриці, у цій депресивній слабості
Як паразит, бо Мені не цікаво страждати
Кручу монетку, думаю..
Про бога, іншого хлопця для..
Хмм.. Тебе важко придумати
Стає начхати, бо Ти не монашка,
Але Я не здивуюся наявності у тебе відповідного вбрання, – Скандал!
Якщо, то лише ‘метал’ сварка, Ар, бо аргон? Планує влаштувати таку..
А Я не Він, перед якими як перед Мойсеєм розходиться море натовпу
По велінні рук, лише для Стіни Смерті
Ззовні високий поріг входження, час не той
Ти знала, що зорі згасли? Ар - демон,
Якого має кожен янгол для чорної роботи..
‘Янголятко’ за чоловіком,
Й Їй достатньо було повірити
Не обвішаний головами бруталіст..
Не народжений вбивцею, але став ни..
Любов - примарна, це небезпечно
Що тут відбувається?
Займаємося психонавтикою
Розпечатуємо вимирання..? У значенні друку!
Тортури повторюваного дня впущених можливостей
Уявних. Деміург позбавив себе рота для цих страждань
Все, щоб залишити ваші душі при полум’ї натхнення -
Мрій з обмежень. У мене до нього неоднозначна повага
Не Перерозподільник, а більше.. Портретист
Наскільки дріб’язкові моменти впливали на вбогі життя
Темних душ, Тутешніх на гостів із Без..
Тим, що ця дівка розкидала безпритульним
Я навчився у Неї лиця німого кінця питанню поваги
Ніби, зараз стрибне, або піде.. Й це Моя прерогатива ..
Бо хоч у чомусь - Я повинен мати складнощі, згадав -
"Непроханий гість - гірший за татарина", цікаво-цікаво..
Ні. Військо - завжди було дном
Найнижчим соціальним щаблем
Як Ти засинаєш? Знаючи, що я тебе ніколи не пам’ятала?
Як Ти засинаєш з війною всередині та зовні?
Як Ти вмираєш знаючи, що Я тебе не знала?
Й як твоя молодша сестра -
Напуваю вірою ухилянта
Старшого навіть за Тебе!
Поезія мертва у цьому часі.. Хочу..
Я Хочу Скандалу! Медаль за героїзм і відвагу -
Як плювок у лице, бо її можна було уникнути
Ммм.. Підривники від танкових снарядів у мінах..
Не даю Тобі інших асоціацій, аніж у когось була хороша ніч,
Одного, інак - мене б не вигнали у міні на ранковий холод
Я потрібна тут лише для Твоїх знущань, але
Тобі не переплюнути Мої власні над Собою
Давай повернимося до того сюжету.. Де Я йшла сама на весілля,
Бо звучить, як назва народної пісні, типово-журливе, низьке і поро..
Скільки не вкладай ніжності у слово ‘ніж’ -
Очікує на роботу, плацента особистого прос..
Чаг-чаг та-та-та-та.. Ммм..
Мої Матричні Маркери
Симуляція у центрифузі,
Як лінза після болота
З дня у день Я стираю Той день
Закінчуючи на най-солодшому
Чужій буденності, що не дає забутися
Мрія педофіла, сподіваюся, Твій хлопець
Це розуміє, для винятковішого кайфу
Жодної Темної Душі, не спільна ілюзія
Одні лише фантики, чому Я мушу зоставатися? Не злам, а занепад
Навіщо Мені переривати Ваші страждання, Ви самі їх множите ж?
Мене з Вами не поєднує навіть дотик
Я гірше ворога, але зрада - для коханців,
Ваше, ви не можете любити цю природу,
Бо знаходили забуття у інших формах,
Сором. Кинеш інвайт?
Не хочу
Постійно..
П’яна.. Ти не хочеш йти, а Я не могла не прийти на весі..
Бо не похорони Які не зіпсуєш ще однією смертю, прикольно..
Це все - маячня Ти - найгірший барига, бо після досвіду ззовні -
Не хочеться тут й пити. Ти мав зробити Мене залежною, незадоволена
Мені не цікаво Зарядив у Свій риторичний автомат TC 25-20..?
Безперечно, Ти вже там була? Ні. Я гадала, Ти тягнеш прикола..
Прикол - бійня за життя, а
Це кохання у після-смерті
Ммм.. Потрібен інший вихід
Тунелювання і телепортація - з фантастики, необов’язково знати, що..
Неможливо.. Для ‘переміщення’ на іншу планету, а не поверхню цієї
Я нічого не плутав. Концепція матриці - Мене обмежує, стаю брехун..
Й не маю бажання каламутити калюжу,
Бо не сподобалося власне відображення -
Не зиркаю навіть. Цим часом шастала Відьма
Перебираючи сцени людей, що зустрічали схід Сонця,
Яке буде затемнене сьогодні, але не над Їхніми головами..
Рухається силою впущених моментів, це не гра, не повторити
‘Подумай, а чи воно тобі треба? Цей голод і трепет?’ -
Найкраще, що написав, бо цим часом шастала Відьма,
Архетипом, нині - Ліра, наспівуючи те, що не доходить..
Через низинність і порожність
Я не хотів сюди повертатись
Слабість, сурова морда, що лиш у книгах романтична -
Це не привітливо, як й ці неповторні пагорби восени
Промовчати - найкраще, що можна запропонувати, бо Вона -
Більше, аніж Мені від Неї потрібно Житимемо роздільно?
Де? Я не планую паразитувати на Хроні Навіть не ‘В’..
Жодного нового досвіду Він не отримає
Я Тобі сказав одного разу, але повторю вкотре..
За бажання нового смаку - захотіла лайна? До Мене
Маю перегній, що вже вапняк
Захотіла вмерти? Теж до Мене -
Виведу на поверхню, щоб ‘справді’
Тобі соромно, бо це мене розірвало,
Але Ти почуваєшся розбитою ...Досить!
Інколи переходила на мову жестів для віри кращої у присутність..
Просто онімів, новий рівень вірності уявленню кохання, вже було..
Я довбаний ходячий парадокс, але це Я беру інтерв’ю
Ще одна Темна душа спокушена зореподібною хіттю
Лaйнове римування, варте кампанії..
Це огидне сосискове паті, хочу лише,
Щоб вони замовкли зі своїми досягненнями у заморочені члена
Доля любить тишу, не дивно, бо гуляє безвір’я шаленою кулею
Я хочу кричати, але не маю рота
Та й не знаю Твого імені, сафокейт
Ніхто не телефонує, гнила утроба -
Війна, виживання не обіцялося
В Тебе ж не було планів на завтра
Народишся ще раз дефективним,
Або просто мертвим, – Краще за секс!
(Теж настріляв їй у живота? Shut the *** up!)
Хтиві паралелі, Ми - паралельні.. Ти ще тут?
Хлоп поза композиції, де лише нулі та одиниці,
‘Прийшлася’.. Експозиція стану справ з розвагами
Занепад.. ‘Бедлам’ ще до пісні від Вайтчапел.. Нудно..
Кинь інвайт, щоб Я знала у який бік ламати стіни
Я не знати де, й першого поверху, щоб стрибнути
Ти ж - завжди ловиш крінж,
Посміхуєш Мене за спиною
Звуками пирування полум’я
Ти Мене наповнюєш:
Фантику - конфетка -
Це звучить паршиво..
Я навчилася брехати
Я не поверталася із Бе..
Для чого наповнюєш усім цим?
Щоб Я зрозуміла Твою жалюгідність,
Типу, скільки часу пройшло як Твоя душа тіло скинула..
Й нічого не приглянулося їй для повернення, окрім Хрона,
Твій на Мене погляд.. Десь,
Через п’ятдесят тисяч років..
Заохочування яке нічого не хоче..
Хмара хаосу у розширенні..
Втратила усі амбіції,
Не хочу, щоб світ палав,
Бо, де тоді кохалася, б?
Я б була такою щасливою..
Від натяку на порозуміння
Ти втягнеш? Цю створену Тобою у Мені..
Особистість? Я Сама не витримую..
Оновлена потойбічним походженням,
А не перепрошита, для пам’яті нікчемності..
Тепер, Я на Твоєму рівні? Ціную можливості
Ти зробив усе, щоб не витягувати контакту,
Бо остаточно зчужів.. Зубожів, нічого людяного,
Окрім Того сварливого горобцями ранку, що як,
Я засну посеред степу? Побачимося завтра, психонавте
Мене більше бачило голою, аніж сумною.. Якщо Я -
Твій сон, то дозволь йому скінчитися, Я - паршива
Інфікована гнилим місцем свого проживання
Я бачила Твоє лице, у пошуку погляду для розчарування
Тебе позбавили веселої компанії деструктивного галасу
Неслися, часом, бачила, півні.. Ммм.. Панківська поетика -
Найвеселіша! Тони, купаючись у галюцинаціях
Ууу.. Перекличка? «Я знаю, Твоя любов - то полум’я..
Чому ж, Мені так холодно? Моя плоть волає цим
"Ти - брехло!" Ці крики такі старі..
Дим зійшов, вуглики гаснуть Слідуй за їхніми пасмами..» -
Wolves At The Gate "Flickering Flame"
Дякую, але завтра Я тебе не згадаю і не погляну
Розмовляю із совістю лише перед сном
Чутлива до Твоїх вібрацій.. Кожен день -
Приниження від життя, коханцями моєї самотності
Я не піду на весілля більше, весілля молодшої сестри
Вкотре, перетанцювати з усіма чоловіками,
Що не вміють їсти маючи зуби.. У нових очах?
Лише не відмовляла, бо бачила Твоє бажання
Тобі у них гидко, противно, громили-горили
Дивно-п’яна, трішки вагітна через переїдання
Не поліз цілуватися, бо у мене балончик у труси.. А ці витання -
Асексуальні, вміння розважатися п’яними - мистецтво, різниця -
Між ними-нами, підтвердить кожен колекціонер.. Але ‘на-всяке’
Ультранасилля поцілунок - робити залежною людину від Себе
Я така вибаглива, чим маєш пахнути?
Чимсь, що спонукає виділення слини..
У службової собаки лиш словом.. ?
Найбільше боюся неприкритого рота
Ти мене ненавидиш, придушив би,
Поки Я бачила б у твоїх очах надію
Я бачила б у твоїх очах надію, смерть -
Подих, просто сподобався запашок -
Народився, ці енергетичні мазанини..
Часом такі винахідливі й терпеливі
Співають нутрощами, масово у ролі
Бога у самозабутті, вклонімося мертвим!
Якщо й шукати жертву, то це - Всесвіт
Все не те, всі не ті..
Й Ти, лиш либишся
Ніби збираєшся показати дзиґу
Сталеву, мініатюрну, – Можу, але сама закручуй
(Мої маркери пустять нас трубами, ‘бо’) – Ох..
Скажи щось по-військовому.. Ммм..?
Розпечені стволи не падають?
А зухвало задираються..
Низька і порожня, агонія -
Все, що Тебе наповнює
Дух поза особистості, у..
Фундаментальному дрейфі
Полиш Себе оберігаючи обіцянки..
Гарантовані народженням? Забий,
Все у минулому.. Не цей день
Ти при тямі? Якщо так можна назвати ‘перевиховання’
Це гуманно? Якщо, Я свого часу ‘своє відлюбила’? Ні..
Прекрасно Як часто Ти Мене ґвалтуєш?
Ти на приколі? Не забувай, де знаходишся
Поглинуті, поховані від усього довбаного світла
Та й його немає ззовні. Не жени. Ми у полоні. Й Ти..
Повернулася, бо тут Ти ніколи не голодна. Низька і ..
Прокидається Твоя нова форма без пам’яті заснулої на-завжди
Все, що Я транслюю - у нікуди, набуток Мій у Тобі - конфісковано.
Платою за підтримування Твого стану. З дня у день - той самий день.
Мій день. Мені лише цікаво, у яке безумство він дійде самопливом.
Роль, яку вимагає вдалий контакт - Мені противна
Я не витягую токсичність настирливості
Ти - занадто слизька рибонька, майже в’юн
Не без задоволення граю роль пательні, ‘часом’, бо..
Най простять класики, але "Ґідім" - найкраща опера
Якщо під Мешуггу - зачаття, то бід Кільця Сатурна -
Тераформування, це Її слова, інволюція,
Опера - дезкор від чистого вокалу, й тексти..
Читав «Martern aller Arten» Моцарта? Інтенсивна хтонь
Й ці мадами з легенями від п’ят, бо як ще так тягнути..
Таке мистецтво гідних самогубних інтенцій.. Ватдаф..
Наступного разу скажи ‘перпендикулярний’
Моїй впевненій ходьбі. Нашіптуй це! Кричи це!
Ніщо без.. Тебе! Що таке трапилося? Що Ти..
Більше кличеш мене ‘Мала’? Вийду ж бо, так..
Й ніколи, виявиться, не контактувала з Безоднею..
А Мені так подобалася та поетика, темна благодать
Казав, що Я - заряджена частинка
Що вистачило б грайливості, й..
Начхати, що не розбита, щоб цінувати сміх
Скандали кожного вечора, які Я не вивожу,
Бо маю совість, щоб так витягувати з Тебе хтивки
У Тебе тут немає влади. День не Твій, його.. Лише
Перезапускають для Тебе.. Наступного ранку..
Запитай, як довго можу не спати, й либся..
Максимально паскудно!
Постійно, вимагаю
Задирання коріння сапою
Я Тобі ніколи не повірю! Начхати.. Ти навіть..
Не будеш прокидатися, поки Я на рівні Розриву Ромера вивчатиму..
Папороті, божевільні експерименти з кронами у ярусній боротьбі..
Першій. Шукай Мене через книги, але не це твій виклик, а..
Спокусливий вигляд при гумових чоботях та SCBA
Зона токсичності позначена пожовклістю
Часом, супутні відходи вбивають життя
Сподіваюся, Тебе зґвалтує предок темноспондила
Ммм.. А як ще Тобі влити паршиві асоціації..
З колишніми.. О-оо.. Такі можливості, але..
Занадто просто.
Єдине, що пам’ятає -
‘Кого’, Аридифа, бо..
Дівчина має цікавитися компанією Свого ‘хлопа’
Хтось з Війни..? – Ні, той проміжок часу на Землі..
Він провів у Безодні, після смерті від вовків у горах..
Кавк.. Досить Що за реальність?
Зовнішній 'не' бог, просто, високий поріг входження
Я не настільки геніальний для самовідтворення
Ми не скоро вийдемо.. Якщо взагалі 'Так'
Бруталіст-менталіст - зник, Аридиф, бо бути,
Хоч ‘хорошим’ на усіх рівнях - неможливо,
А ми.. Споживаємо не твердий контент, а вихід назовні Є
Досвід Твого дня - без тих технологій, які було передбаче..
Мертві не сплять, Ти виправдовуєш перезапис, бо п’яненька,
Але така тактильна, – Ось це зрозуміла
Дивно, що не танеш від дотиків
Холодна ж, як морозиво, - цей..
Вислів Я вкрав у Аридифа, а Він у Блонді
Фракталізм цих мінімалістичних крон -
Очевидний, ще до ери різноманіття
Нас розрізняють такі дрібні деталі -
Нісенітниця, бо всі з одним банальним бажанням,
Але з божевільними.. Виділитися
Навіщо мені дихальний апарат? Підемо у гори? Чи..
Далі у часі? Чи ‘лише формальність’? Щоб виділитися..???
Дік. Так, це найлегший архетип для відтворення
Постійно невдоволена, особливо - своєю милотою
Намагається зіпсувати її кільцем у правій ніздрі..
Дівка нанюхалася спор і впала у Розрив, вбивство, а
Не алергія! Набирайте Пуаро!
Я не витягую цієї нахабності
Шлюб укладений не ‘зверху’, а зверхнє,
Пристрасть, одержимість лиш має значення,
Бо на звороті не піднесення, а опускання..
Я не витягую цієї нахабності
Вона радше вдихатиме мізки із стіни,
Аніж з паперу, набуток досвіду, не розчарувань
Вагу матеріальну, не духовну.. Бла-бла
Я тягну зміст у Ній, якому немає відповідників
Широкими кроками, андеграундними методами
Того ранку - Ми вдвох не дали не-хотінню вирвати нам зуб
Пішли й отримали такий для пережовування реальності
Язик - єдина моя зброя, але Я не витягую, не виказую ідеал..
"Мала" у значенні - з досвідом.. Пост-іронічне прийняття.
На 'побаченнях' Ми зазвичай мовчимо, бо не думаємо
Нестерпно приємне відчуття, як..
Хамелеонова свідомість вбивств -
Це небезпечно, Ми можемо наробити бід,
Бо античастинки - анігілюють.. Поетики?
Для чого маска? Створюю нові витки у матриці,
Бо Аридиф контактує з поверхнею на горі 'Кадат'
Час тут розтягнутий. Мені б себе витягнути, але..
Фантазій поїмо, сльозами зап'ємо - ситі, забий,
Підсіли на 'коли' Шукаєш.. Цвіт?
Так, Відьмі у плату Ватафак?! Хто така?
Тремтіння землі у ілюзіях
Кажу забити Тобі, робить -
Ліра. Ще одна українка
Нас вже забагато - піду блукати Площиною
Пісні і танці - добр'е, але мені краще збоку
Й витріщається з німим запитанням: Ват ар Ю де оне оф?!
Пролита червона фарба на її біляве каре - Моє бажання,
Ніби, з розбитою головою, морозиво з ложкою вишневого
Цікаво, як скоро помітить.. – Яка ж Ти кайфова
Ну.. От! Важко було? Ні, тримаю при Собі,
Бо Ти не витягнеш аскетичного життя, деталі бруду,
Але завдяки Тобі - Я згадав слово із 2017-го, "чіл",
Та чому "Е" - культ, бо про кличний відмінок
Мур-мур-Еммюр.. Мур-мур-Аморе, втратив розум?
Зараз стрибне, бо Я неправильно сформулював речення -
Її деталі не витягнуть бруду аскетичного життя, а не Вона
Чому Ти втекла? Хоча, Мені ж начхати
Чи Вона Темна душа? Бо Є заковика -
Її минулого життя сонна блискавиця
Темна Душа, що обрала чужу ілюзію..
Бо з молодшою версією себе, 'день' -
Де можна поскандалити, – Ей!
Не роби Мене старою! Мені двадцять!
П'ять! Почуваюся на п’ятнадцять, лише..
Через призму похилого життя.. Бо
Ми народженні старими
Непосидюча думка - шукає лушпиння минулої форми
Олюдненні метастази Бе’. Не звинувачую, Сама вилізла..
Не-на-те.. ‘Світло’. Зоряне лише в уявленнях коханців
Космологія сьогодення - вважає Безодню частиною простору
Чим Ти її годуєш? Перед-сонними бажаннями смерті..?
Деконструюєш русизм? Вони годували її Нами, 'крадіями щастя'
Ах.. Нудьга, що аж здихаю, у вічний сон хилить, що зробиш?
Стороннім впливом навієш відчуття чищення зубів на морозі?
Як Тобі - ніколи не переймалася, а так легко було спробувати,
Дивлюся на своє надуте личко - і не дивуюся, що..
Що не мала хлопа. Така нудна і холодна, бидлота
Зазнаю деградації. Нікчемна як ніколи у реальності
Зруйнована.. Як Crystal Castles. Ти забагато вимагаєш,
Чоловіче. Ти б теж Собі не пробачив супутніх задоволень
Деструктивним Відносинам, розбий - пізнай.. Ти - марнота
Буду за Тебе плакати. Бо Тобі Вже начхати, а..
Моя самотність не хоче йти на страту,
Але, раптом, Вона у нас одна?
Все Мене цікавить, і так само легко -
Розчаровує, то був би нелюдяний кайф..
Типу, натягну дихальний апарат,
Щоб не відбирати у Тебе натхнення
Жарт, що Ти - папороть, і там - не поспорити -
Відчула ударом камінчика об свій нагробок,
Відчула Себе дитиною, якою ніби й не була..
Лиш тест на пружність? Я Тебе ненавиджу
Ой, та скажи щось нове Наскрізна, черв
Ммм.. Недостатньо жорстко
Дівчата хочуть, щоб нехтували їхнім свідомим, так лег..
Читала Твої чернетки де ще намагався Себе перевиховати
Де мав ще зухвалість римувати Далай-ламу і лярву -
Звучить, як початок анекдоту, заходять якось до паб..
У контексті - не ламай драми дилем як Далай, а давай..
Сприймай Її за брехуху, що не хоче розчарувати, ляр..
Тепер Я знаю у який бік брехати
Вибач, але Тобі прийдеться стерт..
Час так мчав, що пішов у зворотному напрям..
Почуй це.. Я кричу це! Ти тремтиш, як ртуть!
Ознака токсичності, а не слабості
Навалю крінжа: Ти не альфа, не бета,
Ти з виходом - фінальна версія!
Впевненість у розумінні когось - це
Недооцінювання власної неповторності
Живі очі, вдоволений голос, інакше б -
Сприймала без переляку думки серед ночі?
Як Ти себе втішаєш? Точно, не алкоголем..
Згадуєш, лише коли доходить до ‘відсотків'?
Бо без гострого градусу не даються спрощення
Мріяння вилазять у реальності збоченнями,
Так само, як поступове розбещення досвідом
Тому, знаю Тебе від 45 до 75 відсотків
Поговоримо про Принцип найменшої дії?
Про те, чому річки не течуть угору, про..
Щось інтуїтивне духу, математичне розуму
"П’яні" одинокі та компанії, забагато-нестача кисню
Будівництво гори - недобросовісне зайняття
Хтось завжди опиняється під плитою , занадто
Зі Мною не поговорити про любовні досягнення
Мені не цікаво, ноги у морі, очі у соломі, навіть спорт -
Боротьба за першість, самовдосконалюйся мовчки
Мале Ти чортя, вчися брехати, бо хочеш поваги
Наша любов калорійна та чорна, мов нафта
Піднімемося? Й потечемо? Даруючи назву Морю
Не одні такі, побічні набутки життєдіяльності
Ні-ні-ні.. Нінібе, Нам краще втекти.
Все буде палати. Але Я не хочу
Бачити власну кров у вбитих
Я втратила усі амбіції
Ти занадто спокійний..
І цим бісиш, муркочеш
Лише уві сні, а не на мені
Я люблю цей день, період життя
Є виправдання поганому настрою
Хворію місцем.. День у повторі
Форма щось робить, а Я сплю
Найцікавіше - Ти не знайдеш Його на Його ж рівні,
Дно сита у сторонні стільники, це не погана практика
Перед з'єднання Площин між собою Собою Безоднею..
Перестав літати за Мною примарою, коли помітила..
Йо-й.. Як Той, зовнішній, Ти б заплакала, часом
Від того, як Йому начхати, або за компанію, за емпатію..
«Я Така Хвора» - то була перша пісня, яку заспівав Аридиф,
Коверканням, або дуже своєрідним проявом пошани
Музикою Вони нікого вже не потривожить, якщо Лейла..
Допустила Колайд.. Волає Він, але у Мене лице від 9G
Звинувачує Її не більше, аніж Себе,
Бо разом зайшли поза меж поняттєвих.. Я?
Прокинувся у стоках для нерішучої матерії
На яких і завжди плавало Моє самолюбство
Аксіома руху душить не фізично,
Та топить лиш для спливання
Омріяно-блаженного сміху зоряного
Я - фактор страху, клубок нервів, щур
Ескапізм - Мій улюблений вид тортур
Непридатний до фізичного мислення, до волі сухожиль
Жалію себе однозначною байдужістю землі, вітру і вогню
Щастя - з вітром, на північному заході південного сходу
Заздрю Твоєму впевненому кроку по тонкому льоду дня цьо..
Говориш як Йода
Практикувати, Ти маєш
Погодилася пам'ять стерти -
Легко так, засумнівався, щоб Ти
З часом - Я розчарувався у власних влитих Тобі уявлень,
Ще до оплескування блювотою *Блег-Блег* від Аридифа
Дівчинка, що крутиться біля Мене, й у Неї одна задача -
Клеїти бланти, тому і лесбійка, секс Мене ніколи не цікавив
Мій фетиш у ‘справжньому коханні’
Щось зухваліше за архаїчне злягання.. Ти -
Низька і порожня, а Мене надихала Емілі Дікінсон,
Що стала лесбійкою лиш би догодити Майстру..(Ні, але..)
Але Я розчарувався у власних влитих Тобі уявлень
Бути вартовим гри для Тебе та твоїх ненаситних підлизниць
Давав би бонусні поїнти за ґрунтовність у лaйновому римуванні
Ви заводили б Мене у такі хащі з імпровізації, але..
Білий шум, якщо Все залежить від Мого рішення -
То виходить, що лиш Я розумний. Мені не цікаво.
Хелло, Юнікорн! Благаю.. Завалися!!!
Це - пекло, Ти з водичкою вранці,
Як передбачення минулого майбутн..
Вбивця стилю, ботанік в кедах, ех
Крутиш свою монетку, кричуще,
Ніби, Я ніколи не вартувала більшої пл..
‘Символічна’, бо Ти ніколи не повіриш..
Що достатньо класний
Я думала, що ‘паршива’
Ммм.. Поки не зустріла нульового
Люди такі обмежені.. Перше запита.. Ння..
Якщо Ти - дуб трухлявий, то Я - кішечка!
Наскрепи, ніби, жолуді не лише приманки..
Полівкам, білкам! А Твоє - майбутнє
Ти - най-най-ліричніший із психів
Муза моя (чи міняла ти обличчя?)
Вийди на світло (покажи лице читачу)
Безпідставне шанування, сором пустий, ех
Ці всі слова - Я вкрала, але не наступні
Мій хлопець, певно - Бог
Знаючи Себе - лагідніє, бо
Творячи - пам’ятає ‘справедливість’,
Один у якій - точно буде задоволений
Він викинув Свою доброзичливість
Його життя - агонія марафону,
Стати першим, життя - не гра, але ігри у його рамках
Побіг далі, до чергової порваної перешкоди.. Ммм..
Без жодного натяку на змістовність зусиль.. Завалися!!!
‘Згинь. Гидь.’ - це все, що чую у фіналі "I" від Мешугги
Сліди. Сліди використання.. – Хіба.. Я не гіпнотична?
Впевнена, бо заряджена коханцями? Мені прийшлося..
Навчитися брехати, з Тобою.. Давай, у Тебе хист,
Але Я хочу, щоб Ти плакала від розуміння
Нерозуміння цієї самотності яку кохаєш
Як довго мішати Тебе до однорідної маси?
Якщо Ти початково - компіляція виділень?
Фантик, але Я цього ніколи не скажу, бо..
‘Марципани’ та ‘emancipation’ поєднано..
То-й діло спливають пузирями на болоті Її..
Наполегливого очікування на шанс протистояння..
Архаїчна.. Трохи хаотична, майже варварська
Навчилася брехати, щоб плакати з щастя, не жалю -
У цьому Моя спокута та задоволення,
Сміх Твій над власним життям, Я пройшов Своє..
Не обходячи екватор, не ступаю в елеватор, начхати,
Ззовні нема кладовища.. Для реалізації Мого забуття..
Блукатиму Простором
Будеш світлом очей?
Пастору та покидьку
Я не знайду противаги,
Перевернути б цей пляцок..
Не заручившись допомогою Без’
Не пустивши коріння головою..
Бо стане так начхати на цю рвань божественну
Хтива, паршива, егоїстична, випий інсектициду -
Бреши, ніби, щоб Твоє тіло не дісталося й личинкам
У Тебе настільки паршивий смак, що Ти здогадалася..
Чиї слова Мною тільки-що було перекручено, бреши,
Не потрібно було нічого більше лaйнового римування -
Архетипу для самовдоволення
Нещадна, вище довбаного неба
Як накрило, так і відпустило, вистачало пальц..
На деякий час, й Я прокидаючись, – Ну шо?
В решето, ‘шо-шо’
Ти - чужа ‘буденність’
О’, Я така паршива
Головне ж, ‘здаватися’
Як Ти, ‘розумним’
"Р'е" - не твоя нота, і відповідно -
Практикування "перепрошую"
Наскільки Я збочена? Добра?
Щоб використовувати твій тремор,
Бо вібратор вийшов з ладу, бреши
Сліпнеш від нервозності і напруги.. Пашотом - мозок
Бреши, ніби Тебе кидають у блювоту, а не гарячку
Мужички з колишніми, змушують задирати підборіддя,
Щоб не вилився Твій внутрішній світ, це не печія, бо
Те, чого хочеш - із якогось рівня пекла.. Ах, Я зварилася
Нема. Тебе нема. Ззовні? Безформною Ти б Мене кохав?
Ця ілюзія без об’єкта захоплення - April mourning у жовтні
Тричі на день, з дня у день -
Я за півгодини від Тебе
Пройшла повз бомжа. А потім й життя, і Ери Світла
Переглядала збережене майбутнє, Мене обнадіяло..
Живлення Європейських міст Сахарою, а не Болотом
Мрія з 1900-го збулася через двісті років. Краще пізно..
Ні. Мені не цікаво, як закінчилася війна. 'Так', і достатньо
Не хочу знати яких масштабів те багряне полотно набуло, і як..
Довго висихало. "Дон'т лук бек" - як говорили у Тебе в селі..
Тому, ніколи не озирався? Є настрій для скандалу?
Не будеш черговим черв'яком у раціоні? Пташці..
Не 'схочеш' навіть об'ївшись маточного молочка!
Забий..
Мороз, котельня, смог, рано навіть для горобця
Пора проходити повз коледжу, поки дають 15-ть
Мені не цікаво, експлуатую систему, тому -
Нова форма з пам’яттю минулих циклів
Ясла, а на вулиці - саме час для витівок
Ким Ти б хотіла, щоб Я був? Тираном, чи просто ‘завром’? Тут жах..
Біопанк - це жахливо, Ти не можеш бути впевненою, як поза матриці..
Насправді поводяться з Твоїми останками, чи ‘що’ там на рівні забезп..
Я не вірю у благодійність.. Хоча ці ‘ідоли’..
Він нікого не тримає, це Ми розслабилися
Росинки не у фокусі - бубликами, це такий..
Тонкий натяк на коронограф Хрона на Сонце
Ця ілюзія вартує захоплення.. Ну Я й піднявся, як..
Колись непопулярні через ‘казковість’ об’єктиви
Я чи не єдиний автофокусний у своєму роді, були б..
У Тебе конектори..
Не люблю слухати Твоє ‘радіо’,
А іншого немає. Кинеш інвайт?
Вкотре провалилася у нору
Я не знати де, голосно мовчу,
Бо це це якась тавтологія
Дівчині у білому кидати інвайт!
Прикол, який тягнеш всі ці еони,
Але спина болить ще до пострілу у..
Ще до Мене
Дозволяю собі влягтися,
Радій, лиш благом вій
Паралельному землі стану
Моїм зачиненим за спиною дверям забуття
Я дозволю Собі влягтися, Мені не соромно
Одні втрачають життя, бо хтось боїться втрати посаду
Хтось хто мав дружин.. Ммм.. Кохання - це небезпечно,
Бо не втратили у вас віри Еммюре, а не аморе
Замуровані, не зако..
Чутлива до моїх вібрацій лише перед сном -
Як й кожна до Неї, як кожна - теж почала пити -
Це найкращий комплімент Моєму самолюбству
Кавовий глобалізм індивідуалізовано налисником
Чи хочу Я дисонансів родзинок у сирній масі?
Ти - Мені улесливість від життя Ох, но. Крін'Ге.
Не забудь..
Перехреститися,
Хоч не віриш у прикмети
Як вкотре побачиш цю..
З чого ж багатієш думкою?
Лише опісля, біда компанії
Дивишся на Мене, як Гітлер на Судети
Не нагодувати, краще не починати!
Не знаю як взаємодіяти з таким типом насилля
Тому - не втечу, а піду блукати Простором
Голонасінні та паршивий перший ґрунт - Все
Лише, щоб більше не був чорнозем під нігтями,
Але зелено. Ліси пляжних парасоль, а не шибениць
Забий. Дівча у нічній сукні зранку -
Хтось буде, а був дуже задоволений
Ммм.. Монетка.. Впустив, впала.. Хм..
Чи вартує Моє одне присідання п'яти гривень?
Цікаво-цікаво, якісь феєрверки від цієї дівчини
Пройдуть роки Нею у голові перш ніж..
Роздивлюся моменти у тих спалахах
Тупо - завис, вибач. Ти сумна,
Ніби букетик, який ніхто не піймав
Весілля без весел пливе у відстійник
Крихітка на мільйон.. Тупо - дірка
Платівки цього дня. Я дурію.
Не думай про нафту, Ти - не..
Венерична повія, а Я - не..
Святий Миколай. Ти лише перетанцювала з усіма
Й жодного не відводила, прикриваючи сором
Я був залежний від Її тільця, винятковий екземп.. -
За це Себе і проклинав, хоч для Неї - це лише поезія
Хітовий текст, понтове флоу через чорну ріку
Змушуєш збирати ненависть
Блег! Нафтовим фонтаном
Позиційно - Ми у нутрощах Хрона прямо під Рифтом
Не завжди є нагода Вийти, бо всередині - циркуляції
Мене кидає, тоді - роблю Її вартовою ілюзії
Вартою Моєї фінальної фантазії Забий.
Завжди такий тепленький? Бо старий,
Зберігаєш енергію, "Нот фор Олл.. Лайк..
Аліо оліо" - на футболці.. Геніально! Але.. Блін!
Светр? Вбивця стилю, а Я твого шлунку, обблював
Такий старий, що пам’ятаєш як розпочалася війна
Розкажи, як це було слухати «Everchanger» у день виходу?
Здається, Ти досі серед тих териконів. Найкраща опера.
Заверніть ‘із Собою’. Сьогодні грішитиму.
Слухаючи мрійливі вайби Всезімінного,
Бо Ти більше не вивозиш, як і виду борщу
Мушу розчарувати, інструментальна версія -
Не ремейк.. Як звик чути від Кілець Сатурна
Не запитуй ім'я, а "що робила б маючи голос"?
А Я б - "Заповнював порожнечу", - Бен Інгліш..
Він покинув I.A, бо вимовився, як поет..
Як написати шедевр без жодного штампу у паспорті?
Й лиш потім втекти! Мені не цікаво, а гостю скромному -
Раді, тоді як серед ‘своїх’ - скромні лише доїдають, чув ще до війни
Чужий для цієї пасивності, нічого не на часі, окрім применшень
Толку від мови на які не почув три головні слова, хоч всі на приколі
Мені не цікаво
Стикатися зі смертю,
Смертю достатньою,
Щоб зламати, але..
Таке наше прокляття -
Здійматися, - Гарно!
(Але не про Тебе)
Мо, війна й для Мене
Не могли більше бачити моєї гіркої від бажання смерті морди
Збоку видніше, як кажуть, добре. Не вперше вмирати
Одного разу - пил у блакиті -
Назавжди, і бляха, вкотре..
Без забуття, а назад у Без..
Жалюгідна система мобілізації -
Сафарі, а Я старий лев, краще це, ніж ще заживо поїдатися круками
Хм.. Одне іншого не скасовує, експлуатується героїзм, не стратегія,
А Я так не хотів давати достойного бою вартим лише знешкодження
Військо - мазаниною, бо не керуються потоки, ні пензля, ні митця,
Лиш фарби, кольору наваристого бор.. За рум'янцем
Збереження холоднокровності у травматичному досвіді -
Підтримується згадками грубих любощів, сумно Мені, бо
Це найяскравіше? Зради, бо у 'періодичному голодуванні' -
Й так приємно зриватися
Не до прісності, а до переляку -
Це не-здорово, не від плоті
Дружини не проти.. (Шат'да'фак'ап!)
На війні - живі як мертві підняті з могил -
Оптимісти, кожен зі своїм "Плюсом" реальності
Метафізика у повітрі.. Або мріяння.. Ммм..
Ласування плоттю, яку в Них відбирають,
Намагаються. Пацани, це все фігня,
Якщо ти не вчив дівчину викашлювати носом
Всі замовкли. Ей-ей..
Легше? А говорила, любиш похідні..
Хард-року та хард-толку,
Тепер їм вмирати з розчаруванням у кількості
Мені потрібна інша мова, бо ця - збочена
Більше не мова шляхетних дикунів.. У Моїй голові
Хочеш поговорити про це?
Чому не доходило до побачень?
Бо запитую про досвід переливан..
Із пустого у порожнє.. Коли сумую..
Запитую у кінці інсайдів із калюж.. І -
Йду, ніби, ‘недостатньо багато’, а не нуль
Справедливість - людський винахід, нам й Її звеличувати..?
Вища за шуліку, легша за пір'їнку..
Я задовбалася дивувати
Хоч би один Мене здивував
Вихід вольовий і принциповий
Залишитися на самотності
Знайди когось свого рівня
З висотою егоїзму у глибину проникнення
Хол ін спейс, ембріонік вейст
Зе пленет іс факед -
Зе фаулт оф евері ловер
Це підсвідомо збочена мова
М’язовий сексизм - ці всі букви у мене в голові
Культура передсмертних стогонів, дуття дрібного,
Й зневага до почорнілого Сонця, яке імперія смокче
Матері - дочки генетично травмованих голодом -
Запитують з переляком 'чи Я їв?', а не дівки зі сміхом
Ууу... Одержимість вродою, як ознакою здоров'я
Страшне - несвідомість засинання
Морозний ранок обіцяє сонячний день
Подивлюся на янголів перед сплячкою
Завтра вже північні вітри принесуть дощі
Гасячи дерева у вогні
Не забувай дивитися угору
Мо, хтось теж підніме голову
Геніальне - не всім до смаку, а..
Перші враження такі оманливі
Хочеш знати дещо про себе?
Виглядаєш, як тіпок, що може..
Пояснити будь-яку хрінь!
Й тому - той, що не розмовляє, а траха..
Усіх цих Божих дочок, їм нічого розказати
Усвідомлення яких результат Його смерті
Не тутешній, Я також, змушуєш задихатися
Мені начхати! Відквантуй мою гравітацію -
Три головні слова? До видимого теплового спектра
Тобі не обов’язково володіти словом для дівок..
Але Ти - ідеальний, хоч би у цьому, бо часом..
Потрібно гороїжитися.. Ммм.. Стереотипи.
Не Я кровоточу. Я не друг Тобі.
Твоїй совісті сумувати без втрати.
Мені не цікаво, як і белетристика від авторів-коханців,
Краще б зайнялися балетом. Мене не цікавлять ваші 'стики'
Я ж кинув писати, бо самовдоволення недостатньо, смійся
А черпати натхнення з невдач - не у якостях і принципах
Прогнозувати, радощі.. Ммм.. Міраж - не поїть, лиш заводить
Моє бачення світу збереглося,
Й це не дивне почуття чужини вдома -
Це нормально, так буває, бла-бла
Це - не як в «Матриці», але..
Я давно готувався, та все ж - нічого не зробив,
Пробач. Не пішов ще давно за ‘леді у білому’
А нині, для Мене співає ‘кролик’, запрошуючи
Тваринний страх Мій до гри, говорить, як Своєму -
Вдихом, – Видихни.
(У сумнівах - Я вільний
Розвідую Живця здавна
Занадто чіткі фотографії
Ціную не більше, думай
Не бійся темряви, друже
Й най банкет розпочнеться!
На Тобі Я спіткнувся.. Ха-х..
Шрамований лобом, най Лейла -
Ковтне власну ідею з розпізнавання
Людей свого енергетичного рівня
Зайди до Її Пабу, кидаю на Тебе закляття,
Бо лише це означає ‘каст’.. Тобі ніколи..
Ніхто не повірить. Нульовий.) Я скрізь, постійно легітимний
Від нині, й по-вік - Залишки Площини під Моєю відповідальністю -
Це буде смертю Моєю, але Я сподіваюся на очікуючих Свого часу
Очікуй кінця Моєї тиранії, щоб нарешті погасити світло
Малюючись Мені - пам’ятайте, що Мені ‘нікому’.. Ммм..
Мені приходитися створювати зорю,
Щоб у Її надрах поховати минуле
Бачиш слимака - є гриби, вже на-шляху, а.. Ти? Ця площина -
Амнезія творця задля відчуженого залучення. Не бійся темряви,
Друже. Й най банкет розпочнеться!
У що Ми вляпалися? Хтось любить незайманих.. Знаєш, це як..
Ліс встелений однолітніми пагонами, вітер дме-гуде - крони кохаються
Сниш Ти ж теж, ріки, яких поять пінні струмки з Дерев світлограйних?
Як колись - вже не буде, й це перше правило,
Це земля потворностей, це небезпечно, Неопалимий
Я не робитиму винятків, окрім Тебе, потреба довіри
Бо Тебе вчив розмовляти вдихом болотник
Співаючи про пересохлі й порослі витоки
Це земля потворностей, й Я не виняток
Пообіцяй.. Ні. А-то ще зробиш..
Встанеш у потік плазми від Ра
Призначений для Моєї поторочі
Сьогодні я квітка, а ти моя бджілка
Завтра – ти вітер, а я твоя травинка
І ти мене гнеш, гнеш.. Ой-йой
Частіше – нам лінь у такі зміни
І ми просто суспензія у якійсь щілині
Так почалося життя у комірці притону
Ти не вилізеш, Я не вилізу, бо вже дома?
Це нормально, коли і в ньому по-чужому
(Тут Ар мав дорікнути Лірі, бо це цитата..
Вона входить у Живця, а там ці.. Слухачі
Позбивалися у своїх сонних ритмах, але..
Він цього не зробив, най робить, що хоче
Нейронна маса під ногами, інколи, Він сам..
Не може слухати молитви, й іде на базар, чи ‘в’..
А потім й почав Сам співати у ‘кролячі нори’)
Це якось злочинно, одягу не давати остигнути
Заїкання - смачна фішка, не бійся.. Загодувати?
Хтось крутить полум’яним поглядом вісімки..
Заради сезонності, Я вірю лише у мрійників
Математичний калейдоскоп показував - нічого, крім віри
Згустки енергії, Ти вибухаєш у Мене в голові, хочу лише..
Ще! Змусь очі повилазити, лише..
Щоб Я могла Тебе краще бачити!
Забери владу над розумом з рук смерті, і ще
Сотня банальностей про які забуваю, варто, лиш
Згадати, що без автономного дихання - задихаюся
Двоє закриваються жиром у клітину
Й Їх видавлює спектр можливостей
Не одні такі.. Не одні, так.. У біді!
Ще одна колонія на якійсь планеті?
Дайте, боги - організованості, щоб дожила до метрополії
Комунізм - ніколи не фінал.. Дайте сил? Розірватися!
Нам потрібно більше смаків!
Ми - голодні, безконтрольності!
Нам було б про що розмовляти, велике й маленьке..
Наче Мені не подобається дріб’язковість на столі
Приправ, Йо-й.. – Що Ти? Окликнеш ‘Панно’,
Щоб потім кликати ‘Мала’? Беззубо усміхнешся,
Щоб потім гризти і пожирати..
Кидатимеш, щоб померти разом!
(Реальність повна розчарувань для твоєї фантазії передбачень)
Страх - ознака багатої уяви, ознака розуму, не бійся боятися -
Тавтологія. Наші ідеї пережувавши ви випльовували наче свої
Стан людства погіршувався, звільнення без наруги над тілом?
Мігрень стає всепоглинаючою, сприйняття спотворюється..
Усе вказує на нелюдське походження, трансформація очевидна
Шкіра лущиться, плоть виявляється лавовим желе, Bleagh!
Ураженість ‘заразою’ змушує тебе усамітнитися, у вирій..
Собі-подібних, сенсорні залози спрямовані на вічність
Симбіотичне співіснування, лише ти і конечна матерія -
То був не цирк, а жахіття для З’інакшених з вірою у людей на руках
Поневолені задля виведення зброї ‘повільного вбивства свого носія та
Збільшення потенціалу поширення’, – Oceano "Sadistic Experiments"!
Заразу з Дару зробило людство
Мерзенна емпатія, знати, що
Комусь гірше, бачити муку і радіти,
Бо не з тобою.. Це - Шуліндер
Питання поваги закрито
Байдужа стурбованість – зло
Не даруйте надію, вам начхати
Не здавайтеся добрими
Ми ловимо вас на лицемірстві, і
Порушені обіцянки, ви нічого
Не хочете знати про обставини вивільнення мого духу
Я б хотів, щоб тоді у думках грала «You're Beautiful»,
(‘Yes, she caught my eye, as we walked on by..
She could see from my face that I was.. – Fucking high!’)
Але то був «Pravus», сама цитуй.. – "Якщо дано волю..
Нашкодити - то лезо болю невтомно заноситиметься"..
Ммм.. Зрадники по-обидва боки, не дивно, шо всередині також
"Rip" значе - rest in pieces, бентега, відчуження, Мені не цікаво
Невинні вмирають за ідеали дітям коханців, що повтікали
Бідося на мою голову, попав під град
"У" значе - Угрх! І 'несиметричні термопари'
Мо, наступного жовтня, у іншому всесвіті.. Я..
Не змарную потенціал Свого інтелекту, й -
Окрикну Тебе, - Хо'у!
Хов іт філс вен Ю а'Р фуллфілд?
Досить давати виду.. Ніби, одні..
Благородні породи, серед..
Алеї Предків за спиною, там туалет, як..
Й далі на схід і північ. Це величне відчуття..
Захисту саджанців, хоч не цілував й маточки..
Ууу.. Шиза. Не кажи нічого
Жодного довбаного слова
Тупо, у надувному замку
Школярки скачуть, а Я
Просто кудрявий бішон
Підлітаю дутим плацом
За компанію, бідося
Я стратостат
О-це так р’еференс
Та й р’еверанс, ха-х
Позиційно - Ми у нутрощах Хрона прямо під Рифтом
Не завжди є нагода Вийти, бо всередині - бурління
Й у свідомості - такт, із фіналом у Моїй фразі
Це - соковитий брейк, ніби підкидають на руках
(На поверхні концерт продовжувався) Слизькі повіки
Дивлячись - дегуманізуєш, бо це бажання нелюдяне
Якщо кохатися - то до молитов
Інак, який сенс у ‘вигнанні біса’
Змушуєш задуматися над людяністю, чи активна
Ти такий старий, що сприймаєшся свіжим і новим
Соковиті брейки, світлове шоу побитих вивісок -
Крила метеликів на Кронах.. «Бай-бай-стрюк!
Що ж? Ви отримали повідомлення, а
Я - нічого, окрім змарнованого часу!»
Мені не соромно за горб, бо Вона маленька,
Й усі погляди на виконавці, – Сей но ворд.
(Поки співають, – Та хто? – Горобці, смішок)
Як би гучно не було, у Тобі - Моя тиша
Маленька, й.. Метафорично прогнила
Скільки значень у викриках під нулі на повторі "Лов! Лав!"?
Рейв під дощем. Зборище плит повернутих до Дерев долинами
Дякуємо за епатаж, неприховано-тривожне
Мотиль злетів і упав худорлявою жінкою
Жоден не постраждав, крильця для Люстр?
Накристалізувавши собі їх з свіжих ран
Відірваного від серця? (Я ще бачила Його пар)
Туман містифікації із розломів пронизують блискавиці
Відбувається будівництво, лірику б іншу.. Бо ‘Я одна, нікого,
У компаньйонах, лише найгірше, що може - Я ж з минулого’
Грайлива, як музика, Я помру через це -
Усвідомлення у Твоїх обіймах, "мале"
Проекції на Тюлях між Стовбурами -
Кричить «Наполегливість!» «Видумав?
Витвори!» Навколо - шматок поля, що
Заріс першопрохідцями - вишнями
Лаунж лише наганяє саспенсу, майстри, якщо..
У одній із ікринок часо-просторової Жаби -
Відчуваю зсув змістів. Фінальна форма любові -
Мовчання, але Блискавиці все ще Її лякають
Приціл коду ‘знищити’, Її? Тендітну птаху
Під ногами не фундамент, а плитки локацій
Де омивали не тіла, а душі.. Цікаво-цікаво..
Ні. Насправді. Не житиму у тумані під Парасолями
Головний біль геодезиста - джунглі на карстах
Мала, але багато чого не робила з чоловіками..
Не лоскотала обличчя волоссям, втрачає цноту
Кожного разу занурюючись у вигладжені рядки
Якесь приємне перед-сонне словоблудство
Я відмовилася від свідомого приспання, коли..
Приходиться робити глибокий вдих носом..
Поки не роззявлю рота доганяючи повітря.. І не..
За-за-позіхаю - лайфхак Тобі, який не завжди спр..
Про несправедливість мовить космічна темрява
Чого боятися, як рахував завжди зорі? Про це думав?
Перед тим як окликнути, – Панно! Ви, часом, не моя..
Фанатка? Час - той, не бачу очей у чистому нічному небі
Ти можеш повити? Можеш лиш благом віяти?
Моєму паралельному землі стану, – Ти чого?
Влігся. Не роби з такої епопеї Ванільне небо.
Ненавиджу. Й на Моне не поглянути, – Без зорі -
Не буде неба і Моне, та й не на цій карликовій 'планеті'
Йду по дрова, це Ти - не будь колодою. Збиратимеш тріски
Я влягаюся, щоб.. Стати паралельним
Цьому тяжінню, й ступити під прямим кутом
Тебе тягнучи за Собою із цього колодязя
Блукати Простором.. Чи "блудити"?
Рідний інтелект - блукаючий нерв, примарна нота
Гучності не буває багато, глухота, купається у вібрації
«Відкрита долонь здіймається на хвилю
Збираючи у пучок пальців пінку відкриттів
Вибухає, стиснута, згадую, що маю другу ру..
І що трохи знаю жестову мову, пальцем прошу тиші,
Але згадую, що це Ти.. Вказую на Тебе ним ж, і це так в..
Навіть, підтримуючи вже лівою долонею, правда - масивна
Запитую у скроні, і неба, чому Мої руки паралельні землі -
Пусті, відвертаються від неба і розходяться оточенням»
Це все за три секунди.. Хворобливо усміхнулася, потім зізналася,
Що Я зіпсував Її перше прослуховування інструментальної версії..
Десять років, ювілейне видання, ще глибше ембієнтом,
Верткіше корінням. Нарешті, теж, оцифровано
Ти як? Лише либишся, очікую на все..
Ніби вже любишся, щось заперечуєш..
Невір’я, згораєш, як у тій поемі, ой..
Даруйте, ‘феєрії’, ‘за’, хоч і не вимовиш
Пожалій травичку, Ти ж скляний, Ар’е
Я все ще не ‘чужа’? Я побіжу по вила,
Бо Ти хочеш читати думки, ой-йой
Дерева омертвіли від пилу з териконів
То - не місяць гострий, а затемнення
Це було жахливо, забагато органіки
Хоч скидай у газові басейни
Метаморфози багаті на відходи,
Як теслярство на тріску та стружку
Ар’е, театр починається з вішалки?
Той, що перевдягав дефективних
Що Ми наробили? Тестуванням
Реальності на міцність Вкотре
ID:
1036303
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.03.2025 22:01:52
© дата внесення змiн: 25.03.2025 22:01:52
автор: Enol
Вкажіть причину вашої скарги
|
