Зітре із серця затяжну печаль
Натхнення втішне, що наповнить душу.
І скине із плечей сумну вуаль,
Щоб я забула згіркле слово '' мушу''.
Нову відкрила долі магістраль,
Трамвай якою щастя непорушне
Таки здійме в небесну чисту даль
І римами в рядки мої опустить.
Розквітнуть в серці радощі буття
У тиші золотистого світання.
І сповнять душу світлі почуття
Упевненості, спокою й кохання.
Та ще озветься голос сум'яття
І оживить розчарування ранні.
