Нема вже кому тут коня запрягати,
Господар востаннє приїхав до хати,
Не сам він іде, привезли побратими,
А шлях окропили сльозами сумними.
Стрічають батьки та дружина і діти,
Останню дорогу встелили всю квіти,
Застигло в скорботі село на колінах,
За них і за нас ти в бою там загинув.
Сумна й невесела лишається хата,
Хто ж буде без тебе тут ниву орати,
Кому ж засівати пшеницею поле?
Це клята орда принесла таке горе.
Не буде весна розквітати без тебе,
І клекіт лелечий - молитвою в небо,
Там Вічності поле засієш для Бога,
Нам всім пам'ятати тебе тут живого.
Галина Грицина.
