Бачу, зникаю весною як й восени
Б'ються дощі, барабаном об лобовуху
Мчать зі мною мої друзяки - думки
Трасами, в мить розкриваючи душу
Стелить шосе сум, неначе рушник
Вся самота зосередженна дивному руху
Десь в глибині зачахає душевний пальник
Хтось загасив і продовжує муку
Вся теплота відійшла у снігах вдалину
Лишилось пару віршів й кілометри розпуки
Думи мої наче зранені сни
Знову рятують, беруть мене на поруки...
