Усі твої слова
Горять в моїй душі.
Тебе у ній нема -
У ній живуть вірші.
Вчорашній сум весни
Застиг у вечорах.
Дивися не згуби
Його в моїх очах.
Позавчорашній сміх
Перетворивсь у плач.
На цвинтарі утіх
Лишуся я, пробач.
Сьогоднішня печаль
Полишить мене там.
І там вона, нажаль,
Продасть мене чортам.
Замучені вуста
На холоді тремтять...
Та ти тоді не знав,
Не міг тоді збрихать.
А я була тоді,
Така, як і учора.
Сьогодні й ти такий,
Яким ти був зі мною.
Пробудження жаги.
Із попелу піднятись
Коханню назавжди.
І просто не боятись
Розбитись, як тоді.
Розтанути на серці.
Ти не дозволь мені
Зі спогадів зітерти,
Розмити по вікні
Історію, написану
На шибці у пітьмі,
Тобою не упізнану.
Забуту назавжди
Й відтоді вже не згадану,
Прогнану в нікуди.
Та хто сказав, що марили
Любов'ю ми тоді?
Та хто сказав, що мріяли?
Та хто сказав тобі?
Чому мені не віриш ти?
Чому, скажи мені,
Ти все забув бездумно?
Розбив серце, згорів
В моїй душі, в минулім.
Забудь мене на вік.
Я більше не пригадую
Тебе у своїм сні...
Я більше не кохатиму!
9 червня 2010 р.