У чом су́мнів, твій найрідніша мати?
Бачу я : іскрин вже в очах зама́ло,
Відчуваю , щось та за мить скрижні́ло:
Мам, твоє серце..
Ти від слів сторо́ниш своє від мене
Від душі тепло, що всяк-час вкладала,
Відданість була, у бою за тебе,
Поруч із смертю..
Я живий вернувсь, та-куди поділась,
Твоя гордість, скелів що є міцніше?
Боляче.. так сильно чому-сь мні робиш,
Чом мні не віриш?
На очах : сльозинки мої лунають,
Наче обстріл : тільки від всіх мні рідних,
Я сапфі́чні мамо вузли плести́му
З власної болі.
Чи піти? Я мамо і сам не знаю,
Сенс у чому сумнів собі вкладати?
Чи насправді все це тобі потрібно?
Спокій ти ж просиш..