Наука всіх наук -
як обійти каюк.
Микола Лукаш
"Ті блохи друзі та й коханки
Тирани наші і тиранки
Вони і люблять нас немов
І ссуть із нас потроху кров"
"Еге, хіба лиш трохи ссуть кров в с р с р ? Аполлінер явно недооцінював можливості смоктання крові у мокшанських вампірів - диктаторів. Звісно, він - француз, там краща ситуація з правами людини. Демократія і все таке..." - перекладач Микола Лукаш вкотре перекладав твори закордонного поета.
"Дельфіни грають плюсь та плюсь
В гіркій воді серед затоки
І я місцями веселюсь
Але життя таке жорстоке"
"Це про мене. Література рятує навіть у найтемніші часи людства. Хоча коли вони були світлими ? Коли київські князі ходили походами на Візантію... Гм, цікаву науку можна вивчати - "Якбитологію" - одне суцільне "якби". А от прийшли сюди більшовики нікчемні ірраціональні і що далі ? Вони й самі не зрозуміли і дивувалися, як їм вдалося протриматися стільки часу при владі, мучивши своїх та інших. Тотальна дисгармонія буття..." - невеселі думки мов хвилі із бурхливого моря накручували мозок геніального мислителя.
"О нерішучосте Як блазень
Ганьби з тобою наберусь
Чого ми наче раки лазим
Все назадгузь все назадгузь"
" Це ж про українців. Талановитий народ але безталанний. Піддався історичній ганьбі збоку цинічного недруга на болотах. Скільки можна отак принижено тягнути лямку, га ? Де новітні бунтівники ? По тюрмах Сибіру. Де ж їм ще бути. Кепські справи направду..." - гірші можуть бути хіба під час війни, Миколо Олексійовичу.
"Не ті тепер пішли леви
Змізерніли царі і цариці
У клітках родитеся ви
Десь у німецькому звіринці"
'У совєтському звіринці, якщо точніше сказати, Гійоме... Ех, невже таке може тривати вічно : наглядачі кдб, клітки чужої ідеології..." - на жаль, тут і не пахне Німеччиною. Хоча і там був морок гітлерівського божевілля. Але й до леніна терориста звикли, ніби так мало бути. Живуча мумія, холєра !
"Він ще живе старий пошляк
Коли його вже трафить шляк ?"
"Щось я відволікся від француза крилатого..."
"Іван Предтеча ви ж читали
До меду їв іще й акрил
Якби ж то вірші мої стали
Харчем що людям не обрид"
"Щось смокче всередині. Мистецький голод переростає у звичайну потребу поїсти... Що ж музо. Ти програла цю дуель. Перемога кишківника беззаперечна", - авжеж, голод не тітка.
"Ой ти Боже мій Боже істини
Поможи мені атеїстові"
Кухонної плити, чайника, посуду чи навіть холодильника у Лукаша не було. Навіщо витрачати цінні метри квартири на мамону. Замість того можна розмістити книжкову бібліотеку з детальною картотекою аж до самої стелі. Харчуватися можна і в громадських місцях, особливо якщо туди заходять іноземці. А в Києві таких місць було чимало. Чужу мову заодно можна підтягнути до певного рівня.
Перебудова у країні рАД тільки посилила цікавість до неї збоку закордонних гостей.
Він хутко одягнув спортивний костюм, плетену шапочку і став схожим на лижника чи то біатлоніста, що вийшов на старт гонки переслідування. Озиратися доводилося часто :
"Десь є
досьє"
Внутрішні органи трохи ослабили свій вплив на громадяни у зв'язку з "гласністю та новим мисленням", але - але...
- Привіт фізкультурникам ! За кого біжите ?! - почулося неподалік.
- За "Поетичні резерви" ! - влучно парирував стрункий, хоча вже і старший чоловік.
- Себто, "Трудові" ?
- Себто, трутні !
- А правда, що ви знаєте 22 мови ?!
- 18 знаю досконало, а решту поверхнево.
Уже і ресторан "Прага" видніється розкішно. Привабливі декорації, як слова із "Фауста" Гете, які вміло адаптував на українську герой розповіді, ось - ось полетять у вирій красиво неохайних фантазій.
- Гав ду ю ду ! - без акценту привітався наш голодний відомий гість.
- Вот іс ю нейм ? - охоронець зиркнув якось недовірливо на спортивного бігуна.
- Микола Лукаш !
- Так ви наш ?
- Ваш - ваш "карандаш"...
- Це той, що з цирку ?
- Майже...
- Що значить - "майже" ?
- Оповідки різні пишу олівцем часто. Літератор ! Врайтер - на англійській.
- Ходять тут усілякі "врайтери" з олівцями. Заходьте. Лиш не ганьбіть образ мужньої радянської людини. З туристами спиртні напої не розпивати. У розмови не встрявати. Сядете за окремий столик.
- Єс ! Оф кос !
- Велком - велком, пенсл.
Місяць терпень
Був місяць серпень місяць терпінь
А місце терпінь місто Ірпінь
Що я терпів і як я терпів
Губи зціпив зубами скрипів
Зубами скрипів та серце скріпив
Крім чаю й відчаю нічого не їв
Надії ні ріски у рот не брав
Ждав з моря погоди а з горя добра
Микола Лукаш
-
Недооцінений блискучий діамант української літератури та культури, іронічний унікум, що переклав майже усю класичну світову літературу, Дон Кіхот,
котрий воював із тоталітарним режимом, заступившись за дисидента Івана Дзюбу... Він був генієм, котрого немала жодна нація, окрім нашої. Навіть прізвище Миколи Олексійовича на московії означає, якщо перекласти за його звичкою: Цибуля аж - аж яка пекуча, бо справді міг припекти міцним слівцем на адресу
