Під зливу , під тупіт, у хвилях калюж
Шепталися сови до хліба-м’якуш,
Що дурно я в зорях Стожарів спочив,
Що марно цитринових бджіл не ловив…
Прісним і манірним був приспів у них,
Здавався блідим між віконниць брудних,
Високе їх слово на веслах часу
Хитало дзвіниці і Світу красу.
Під грабом , вільхою ,в павучих сітках,
Над тінню падучих і всіх сіромах,
Чи бігати краєм, де серця надмір,
Чи сипати цукром у тонкий ефір?..
малюнок
linda_vachon_tetedecaboche
