Кружляє тихо листя,
летить з дерев.
І хмари низько-низько
і ліс завмер.
Стоїть як бідний родич.
Вже сил нема.
Прикрити б голе тіло,
бо йде зима.
Несуть опеньки з лісу
старі й малі.
Розчеше Мавка коси,
щоб спать в дуплі.
Клубочком буде спати,
дивитись дивні сни.
Верба від сну пробудить
царівну на весні.
Вона як добра матір
зігріє,захистить.
Коли до лісу взимку
сніг білий прилетить.
Кружляє тихо листя
і ліс завмер.
Зриває вітер одяг,
шапки з дерев.
