Коли помирає поет - залишаються твори,
Як зійдуться плити - утворяться гори.
Від ноги на піску залишається слід,
А вода, при нуль градусах, утворює лід...
Земля обертається навколо Сонця,
У кожної хати є двері й віконця.
У кожному лісі живуть якісь звірі,
А дружба формується лише на довірі.
Велике кохання має чисті крила,
Свобода без віри майже безсила...
І зірка колись все-таки згасне,
Як загальна назва перетвориться у власну.
Годинник колись має зупинитись,
А дитяча мрія повинна здійснитись.
І свічка колись має догоріти,
Так само, як мають вирости діти,
І фотокартка колись стане старою,
А життя так і залишиться грою.
Грою, яку ніхто не може дограти,
Піснею, яку всім варто співати,
А в мене тоді лиш закінчаться сльози,
Як сухі пелюстки...перетворяться в рози.
08.10.2007(15років)
Оценка поэта: 5 в мене склалося враження, що я потрапила до школи і сиджу на уроці... тільки не зрозуміла, що за предмет викладають: географія, хімія, фізика чи урок житття... гарно
Безбашенная відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам безмежно...Для мене це велика радість, що Вам сподобалося!
Оценка поэта: 5 Так гарно, хоч і трошки сумно у кінці. Поважаю авторів, бо сама знаю, як іноді важно писати українською мовою. У мене самої російською написано декілька десятків віршів, а українською — всьго два. Дякую авторові за вірш і бажаю успіхів у подальшій творчості!
Безбашенная відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна за підтримку та розуміння. Я впевнена, що саме ті два вірші є кращими, ніж десяток інших, чи не так? З повагою та вдячністю Кулик Валерія... мушу летіти..