Там, на краю ночі,
пливуть
вогні сірого міста
і червоних автівок.
Вогні розпливаються,
наче ртуть,
під приторні мелодії
старих платівок.
Наші життя як ті
вогні, ртуть
пливуть за течією
в ночі край.
Там, на бездонному дні,
душі мруть!
Молю тебе, про це
завжди пам’ятай…
Пам’ятай про те, що
в ночі заблукали,
потрапили в чужі
павучі тенета.
Наші життя ллються
у їх бокали
із серця розбитого
пострілом пістолета.
Ми розчиняємося тут,
на їхньому дні…
Та я вірю – тигра
потрібно осідлати,
рішуче сказати
«досить», «годі», «ні» –
їм наше істинне
єство показати!