́́В тумані замерзлі пальці,
Уривки листів, віршів
Про сонце, що сходить вранці,
Про тисячі теплих морів…
І все кружляють слова, слова
У наркотичній імлі туману.
І все руки, холодні руки залива
Діоксин у відкриту рану.
І все вниз, вниз драбиною
У фрактальну імлу льоду,
Де година за годиною
Щось кидається у холодну воду.
Щоб на дні стати туманом,
Бути скутим колючим дротом
І слова, слова, мов під дурманом,
Палко карбувати порваним ротом.
Герді, що за стіною туману
Живе, вірить, пам’ятає
Про льоду холодну оману,
Чий пломінь все ще палає!