НЕ НА ЧАСІ!
Лис вирішив провести зустріч із курьми
З нагоди неподобства, що настало
«Хтось – У часи тяжкі
краде в курей зерно
Та й те не все!
Того ще, браття, мало!
Ви тільки уявіть який нахаба вдавсь!
В тяжку народную, страждальную годину,
Щоночі обдирає, а деколи – і вдень -
З грудей в курей останню пір’їну!»-
Заголосив при усіх Лапко глухий.
-Отак… О Боже! Яке ж то праве слово -
Лис голос втнув і свій
Яка палка собача то промова!
Й у курнику - нарада заревла
Горлав найбільше Лис
Так навіжено і завзято
Та й Півень йому добре підспівав:
«-Як можна так …Це ж треба..
У такі часи! Так птаство обдирати!
І хто б це міг таке скажіть робить?
Яка це скурва, навіжена пика?
-Най буде скараний скоріш злодій!
- Собі біду на душу він давно накликав!»
- А як же виглядав отой, що пір"я драв? -
- Питає Лис у курки, що забилася в куточку.
- Ой, пишний був такий.. такий.. Як Ви!
І курка заховалася за бочку.
-Та Досить вже.. Як бачу тяжко Вам!
- Заскиглив Лис, - Шкода й мені
- Як вам, оту пір’їну!
- Та не на часі нині,- знаю й сам
- шукати ворогів …
Боронимо країну!
Тож Рада в курнику в той день
Проголосила.
І видала на всіх один наказ:
Поки війна – пір’їну драти можна, хоч останню
Ще нарасте!
Карать же - ще не час!
Ан. бук- Стефко
