Зажурилась діва на пеньку,
а дівки журитись файно вміють,
захотілось яблук у соку,
смак яких відомий тільки змію.
Каже хлоп їй: «Знову за своє?
Ти біди на нас накличеш, люба.
Бачиш, вже світанок настає?
А твоє бажання – чиста згуба».
Та хіба для жінки є табу,
коли поряд джерело спокуси?
Вона лихо бачила в гробу,
змія зве, хай дерево потрусить.
Звідти наші зародки біди.
Люди стали ніби навіжені.
До ворожки навіть не ходи,
винен – змій! Біблійський чи – зелений.
22.10.24р.
