Зажурилась діва на пеньку,
а дівки журитись файно вміють,
захотілось яблук у соку,
смак яких відомий тільки змію.
Каже хлоп їй: «Знову за своє?
Ти біди на нас накличеш, люба.
Бачиш, вже світанок настає?
А твоє бажання – чиста згуба».
Та хіба для жінки є табу,
коли поряд джерело спокуси?
Вона лихо бачила в гробу,
змія зве, хай дерево потрусить.
Звідти наші зародки біди.
Люди стали ніби навіжені.
До ворожки навіть не ходи,
буде змій біблійський чи – зелений.
22.10.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024838
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2024
автор: Микола Соболь