Земле, відпусти мене
Світлим шляхом.
Хай ніхто не здожене:
Стану птахом!
Хмар кошлатих рвану сіть
Перескочу!
Бо туди, де сонця мідь,
Дуже хочу!
Зорі знову кожну ніч
Вгору кличуть.
Я там неба дивну річ
Запозичу.
Я там щастя в небесах,
Сам здобуду!
Принесу в своїх руках
Нашим людям.
Полечу немов стріла,
Бо бажаю,
Хай розтане зла імла
В нашім краї!
Відпусти ж мене, Земля,
В пориванні:
Відпусти, як журавля
На світанні!..
Ох... і нехороший цей Ваш вірш... Ви, що помирати зібрались!?. Ви почитайте на моїй сторінці некрологи про померлих наших поетів. В них на рік чи два раніше зявлялись подібні вірші... Я прошу пробачення за те, що написав. Не знаю чи можна щось зробити, щоб запобігти,.. але факти впера річ... Висновки робіть самі. Ще раз прошу пробачення...
Шарм відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та ні, це білет не в один кінець: я ж написав:
принесу в своїх руках й віддам людям. Так, що
повернення гарантоване
Дякую Вам за такий коментар. Хай щастить!
Гарно Ви говорите, та тільки не все так просто. З небесами не посперечаєтесь. Хто зна як там сприймуть Ваш твір. Багато що говорить, що слова мають вагу. Адже по-науковому слово це програма, прграма дій... В церковному - молитви, гімни, псалми. В побуті - самонавіювання, гіпноз...