Міняє стихія коралі,
Вбираються хвильки в намисто
Умите, блищить урочисто.
На берег, як подіум, кралі
У різноколір’ї іскристім.
Не зводжу захоплений погляд.
Збираю, вдивляючись в них.
Колекція дивна – на огляд,
Щоправда в пуделках простих.
Вони ж не примхливі на догляд.
Один камінець – як картина:
Дельфіни, русалка на нім.
На іншому – ліс із ялини
Та птах у польоті стрімкім.
Творила рука не людини.
На берег летять камінці,
Намисто розірване хвильок.
Живі вони всі, непрості,
Здолали незлічені милі.
Десь плачуть оселі пусті…
Каміння випещують хвилі,
Брутально лишивши вкінці.
8 серпня 2018
(с) Валентина Гуменюк
