МІНЯЄ СТИХІЯ КОРАЛІ


Міняє  стихія  коралі,
Вбираються  хвильки  в  намисто
Умите,  блищить  урочисто.
На  берег,  як  подіум,  кралі  
У  різноколір’ї  іскристім.

Не  зводжу  захоплений  погляд.
Збираю,  вдивляючись  в  них.
Колекція  дивна  –    на  огляд,
Щоправда  в  пуделках  простих.
Вони  ж  не  примхливі  на  догляд.

Один  камінець  –    як  картина:
Дельфіни,  русалка  на  нім.
На  іншому  –    ліс  із  ялини
Та  птах  у  польоті  стрімкім.  
Творила  рука  не  людини.

На  берег  летять  камінці,
Намисто  розірване  хвильок.
Живі  вони  всі,  непрості,
Здолали  незлічені  милі.
Десь  плачуть  оселі  пусті…

Каміння  випещують  хвилі,
Брутально  лишивши  вкінці.


         8  серпня  2018
(с)  Валентина  Гуменюк


 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896992
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.12.2020
автор: палома