ШМАТОЧОК РАЮ
Була в селі. То й є шматочок раю.
Там – воля всім: дощам, вітрам й мені.
Дерева шлях услід благословляють
Й лягають квіти всі разом до ніг.
Радіють враз і хвіртка, і сусіди,
У кожній шибці – щастя промінець.
Претензій менше стало у Феміди,
Упав в траву безсило камінець.
Вітаю кожну квітку особисто,
Звільняю від сусіда-бур’яну.
І дороге зі спогадів намисто
Веде в дитинства пору весняну.
Бринить сльоза, немов роса на вітрі,
Лелека витер враз її крилом.
Летить кудись, розрізавши повітря,
А з ним летить надія над селом.
Коса співає милу серцю пісню,
Ще косарі живуть в моїм селі.
Боюся думки: що буде … опісля
На цій святій, без сумніву, землі?
А поки – йду по стежці цього раю,
Ціную мить ціннішу над усе.
Цим сонцем й небом так себе втішаю,
Іду поміж усміхнених осель.
Чудові у вас спогади, Людочко. А поки – йду по стежці цього раю,
Ціную мить ціннішу над усе.
Цим сонцем й небом так себе втішаю,
Іду поміж усміхнених осель.
Гарний вiрш, Людмило. Точно ви вiдзначили, що особливою такою е атмосфера у данiй мiсцевостi. Дуже приемнi емоцii у людини здатна вона викликати.
Тiльки от у вас у 22 рядку - якось тут слова "цiную" i "цiннiшу" - дуже схожi одне на одне i в одному й тому самому рядку звучать. Може тодi тут замiсть "цiннiшу" вжити - "дорожчу":
Цiную мить, дорожчу над усе.
Чудові у вас спогади, Людочко. 
А поки – йду по стежці цього раю,
Точно ви вiдзначили, що особливою такою е атмосфера у данiй мiсцевостi. Дуже приемнi емоцii у людини здатна вона викликати.
