ШМАТОЧОК РАЮ
Була в селі. То й є шматочок раю.
Там – воля всім: дощам, вітрам й мені.
Дерева шлях услід благословляють
Й лягають квіти всі разом до ніг.
Радіють враз і хвіртка, і сусіди,
У кожній шибці – щастя промінець.
Претензій менше стало у Феміди,
Упав в траву безсило камінець.
Вітаю кожну квітку особисто,
Звільняю від сусіда-бур’яну.
І дороге зі спогадів намисто
Веде в дитинства пору весняну.
Бринить сльоза, немов роса на вітрі,
Лелека витер враз її крилом.
Летить кудись, розрізавши повітря,
А з ним летить надія над селом.
Коса співає милу серцю пісню,
Ще косарі живуть в моїм селі.
Боюся думки: що буде … опісля
На цій святій, без сумніву, землі?
А поки – йду по стежці цього раю,
Ціную мить ціннішу над усе.
Цим сонцем й небом так себе втішаю,
Іду поміж усміхнених осель.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881743
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2020
автор: Шостацька Людмила