Візьму ноти, піду до фортеп'яна,
Хай буде прелюдія гарна весняна.
А далі ще заграю сонатину,
Кожну нотку колишучи, наче дитину.
Зіграю Шопена, Моцарта, Баха,
І хоч пригасає керасинова лампа,
На кінець заграю п'єсу одну
І виллю у неї душу свою.
В тій мелодії все розкажу:
Про що мрію, кого люблю,
І навіть те, що не скажеш в словах,
Виллю я ніжно у своїх піснях.
Розкажу про щастя, мажори й мінори,
Про інтермедії та високі тони,
Почну я тихе соловейкове стакато,
А далі мрійливе, чудове легато.
А чи далі буде хроматична гама,
Модуляція, а чи мелодія та сама.
А я зіграю у душі на фортеп'яно,
Що у пісні, що у вірші: так само.
Фото із просторів Інтернету
для полного удовольствия ещё попробуйте этюды Черни...помогает! ( у меня стаж игры на фортепиано.......................60 лет! в 1960 году меня родители сдали в музшколу)
Ф.С. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ещё попробуйте этюды Черни...помогает! 
( у меня стаж игры на фортепиано.......................60 лет! в 1960 году меня родители сдали в музшколу)
Гарні етюди! 
