Візьму ноти, піду до фортеп'яна,
Хай буде прелюдія гарна весняна.
А далі ще заграю сонатину,
Кожну нотку колишучи, наче дитину.
Зіграю Шопена, Моцарта, Баха,
І хоч пригасає керасинова лампа,
На кінець заграю п'єсу одну
І виллю у неї душу свою.
В тій мелодії все розкажу:
Про що мрію, кого люблю,
І навіть те, що не скажеш в словах,
Виллю я ніжно у своїх піснях.
Розкажу про щастя, мажори й мінори,
Про інтермедії та високі тони,
Почну я тихе соловейкове стакато,
А далі мрійливе, чудове легато.
А чи далі буде хроматична гама,
Модуляція, а чи мелодія та сама.
А я зіграю у душі на фортеп'яно,
Що у пісні, що у вірші: так само.
Фото із просторів Інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873347
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2020
автор: Ф.С.