Тумани сірі кубляться над землею. Свій час , мабуть, споважнів.
Лазурево небо поступово набирає білястих тонів.
Стає похмурим, сердитим та раптово проясняється знову
І декілька сонячних променів ласкаво змінили умови.
Замріяна, мила і щедра неповторна осінь. Небо без сліз.
З дерев сиплеться пожовклий, висохлий лист. Холоне вітер і ліс.
Прощається лист з гілками Кудись летить, розлучившись навіки,
Спадає помалу і сумно лягає на картину велику...
Сади задиміли, безлюдні поля, наче земля спочиває.
Всихає трава і тільки малесенький кущ калини дрімає.
Коралі на промені сонця горять, чекають осінні дощі,
Які прошумлять, сипнуть холодне намисто на дерева, кущі.
Гарно описані осінні дні. Осіння краса надихає писати. Успіхів Вам! 
