Тумани сірі кубляться над землею. Свій час , мабуть, споважнів.
Лазурево небо поступово набирає білястих тонів.
Стає похмурим, сердитим та раптово проясняється знову
І декілька сонячних променів ласкаво змінили умови.
Замріяна, мила і щедра неповторна осінь. Небо без сліз.
З дерев сиплеться пожовклий, висохлий лист. Холоне вітер і ліс.
Прощається лист з гілками Кудись летить, розлучившись навіки,
Спадає помалу і сумно лягає на картину велику...
Сади задиміли, безлюдні поля, наче земля спочиває.
Всихає трава і тільки малесенький кущ калини дрімає.
Коралі на промені сонця горять, чекають осінні дощі,
Які прошумлять, сипнуть холодне намисто на дерева, кущі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849419
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.09.2019
автор: Маг Грінчук