Філолог справжній, мову любить
Мистецтво серцем відчува,
І кожне слово приголубить,
Неначе власнеє дитя.
Вивчає слово і гартує,
Та часом сварить сам себе,
Коли незграбний суржик чує,
Що мови чистоту псує.
А мова, справжня то криниця,
Ти тільки воду почерпни
Відлунням стали в ній століття
Від предків давньої Руси.
Відтоді ти змінилась дуже
І помужнішала,зросла,
Моєму серцю справді люба,
Співоча,мовонько моя!
Пройдуть віки,минуть епохи
І мова знов зазнає змін,
Тоді в майбутньому хтось скаже,
Так, ще мій предок говорив.
11.08.19
