(спогад про юність)
Коли вечірні сутінки настануть,
і тиша запанує у оселі,
згадаю знову той чарівний ранок,
коли були щасливі та веселі…
Чарівна ніч була для нас хмільною,
на плесі неба зорі майоріли,
щербатий місяць плив над головою,
твої вуста ледь чутно шепотіли…
Але слова тоді не мали сенсу,
лиш тільки ніжні дотики кохання,
мені казав, що схожа на принцесу,
всю ніч гуляли містом до світання…
Була ця ніч шалена, незабутня,
ще й досі спогад душу зігріває,
в житті твоєму нині я відсутня,
але та ніч була казковим раєм…
