А ти любиш життя, попри все, любиш людство. Воно бува ранить, завдає болю, та серце твоє не камяніє. Можливо через те, що достатньо вже наплакалось і стало байдужим - навчилося сприймати людство таким, яким воно є. А може через те, що воно знає любов, теплоту, що поруч є ті, хто наче ангели крильми, закривають твоє серце від печалі. І ти не хочеш інших відчутів, не хочеш носити ниючі образи, а прощаєш, або просто залишаєш та йдеш, направляючи всю свою енергію для тих, хто заслуговує любові.
Зникають на людей палкі образи
В шовковий кокон загорнулось серце
Гнітючий біль не дістає тепер одразу
Не ображається душа як того разу.
Можливо виросла, чи почала мудріти,
Немов води цілющої, живої напилася:
Ти можеш гніватись, сердитися, тужити
Та без образ, продовжуєш життя любити.
Нехай жорстокі, злі - це їхнє. Вибачаєш.
Обманять - ти намагаєшся їх зрозуміти,
І обгортає спокій, продовжуєш любити.
Хоч сльози серця ті ж - солоні.
Та наче ангел трима твої долоні.
Немов крильми він обгортає душу.
Не ображаєшся. Стало так байдуже
А може просто вже переболіло?
Занадто довго гоїлися рани...
Взавтра знову просинатись рано
І в вир життя по-між людей летіти
Та серце перестало ображатись
Напевне через тих, кого так хочеться любити.
навіть хороше серце має зворотню сторону медалі. Але точно по іншому мислити не можуть ті,хто знає любов, у кого за теплом до люблячих не має часу на образи до кривдників. Дякую за комплімент .
навіть хороше серце має зворотню сторону медалі. 
. 
