Люди живуть надією,
Щирим спомином дня вчорашнього.
Наповняючи серце вірою,
У молитвах шукають всевишнього.
Люди живуть бажаннями,
Добрими, в днях примхливими,
І безжальними сподіваннями,
Де бажання бувають хтивими.
Люди живуть із завистю,
На сусідські грядки в городі,
Не добираючи слів, із легкістю
Судячи по своїй породі.
Люди живуть вечорами,
З теплою кружкою чаю й какао,
Гості заходять до них часами,
Розглядають квартиру лукаво.
Взагалі то людина живе людиною,
І залежні один від одного,
Як наркотиком душу собі виятрюють
Притиснувши до себе рідного!
Так і є. 
