Коли б мене спитали солов'ї,
Чи знаю я, чи серцем відчуваю,
Куди сусідка мила поспішає,
І тихо шелестить коса її?
Куди чорнявий вечір молодий
Веде її за ніжну руку білу?
А юний місяць їй лаштує крила,
І тануть крила, як невинний дим.
Я солов'ям, напевне б, відповів:
- Ви знахарі і в пісні, і в любові,
Та вміє не зронити зайве слово
Той вечір, що красу кудись повів.
І все ж не випадково йшла вона
Мимо мого відкритого вікна.
