Four Poems for My Dead Father
by Alexander Motyl
in "Vanishing Points"
Палець
Твій палець, на лівій нозі,
той, що не прикритий,
агресивно білий,
округлий і незахищений
(як одинокий вартовий чи як надтріснуте яйце),
утверджує себе
як ерзац тебе самого
і в той же час
готовий визнати свою поразку
на полі бою
розкиданих сірих тіл,
пожмаканих простирадл,
брудних пов'язок
і заплямованих надій.
Миска
Твій довгий ніс і великі вуха
зависають,
наче нерішучий метелик,
над погнутою мискою,
коли ти,
з пустими очима і виделкою в руці,
зосереджуєшся
на яєчні-бовтанці,
беконові,
картопляному пюре,
зубних протезах.
Шкіра
Твоє підборіддя занадто квадратне,
а рот широкуватий.
На вигляд ти такий,
яким міг бути двадцять років тому,
якби був тоді худим,
але ти не був,
і якби твоя шкіра
була на дотик як холодний віск,
якою, на цей момент застиглого часу,
вона є.
Ящик
Є ящик
і є яма
і між ними
тісний проміжок,
що втримує ящик
ненадійно і тимчасово
в наростаючій порожнечі,
поки невблаганно
цей простір зникає,
як і ящик.
