Любисток
Ще ні зустрічей, ні розлуки
Не голубив, не обіймав,
Цілував ти мої лиш руки,
І любистком мене назвав
Ой, любисток, трава зелена,
Ароматом терпким п’янить.
Ти коханням війнув на мене
І запаморочив на мить.
Чи на щастя чи на недолю,
Чи на радість чи на печаль,
Взяв ти душу мою в неволю,
І у серці посіяв жаль.
Жаль за юністю, за красою,
І за цвітом весняним жаль,
За дівочою за косою…
Ні, не радість це – лиш печаль.
25.05.2016 року
