Любисток

  Любисток
Ще  ні  зустрічей,  ні  розлуки
 Не  голубив,  не  обіймав,  
 Цілував  ти  мої  лиш  руки,
 І  любистком  мене  назвав

Ой,  любисток,  трава  зелена,
 Ароматом  терпким  п’янить.
 Ти  коханням  війнув  на  мене
 І  запаморочив  на  мить.
Чи  на  щастя  чи  на  недолю,
 Чи  на  радість  чи  на  печаль,
 Взяв  ти  душу  мою  в  неволю,
 І  у  серці  посіяв  жаль.
Жаль  за  юністю,  за  красою,
 І  за  цвітом  весняним  жаль,
 За  дівочою  за  косою…
 Ні,  не  радість  це  –  лиш  печаль.
         25.05.2016  року

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2016
автор: Любисток