Недавно в мами на колінах ти сидів ,
Тихенько книжечки гортав,
А зараз повторюєш життя дідів,
І жалієш , що матір самотню залишав.
Вона сидить ,в руках тримає пеленки,
Солені сльози до землі впадають,
І знає , що біля нього їздять танки,
І людей безжалісно вбивають.
Як вона довго не чула твій голос,
Та що ж робити? Бог так завелів,
Твоє життя як тоненький волос,
Лиш Бог до вас послав ангелів.
Хвилею крові накрило Вкраїну,
Чоловіки гинули , і жінки,
А "браття"раділи без зупину ,
Бо душі їх гнилі , а серця крижинки.
"Уся надія син , на тебе!
Відомсти за душі рідних,
Хай Бог війну цю розгребе,
Хай упокояться душі бідних."
На її руках засинає син молодший,
У нього батька вже немає , тільки брат,
У нього сни дитячі , найсолодші ,
Ще не здогадується , що братова душа на небесах.
Хоч літо за вікном , та сохне листя,
Душа над хмаркою стоїть,
"У нас , синочку непрохана гостя",
А син зза хмар до матері говорить"Потерпіть".
ID:
595656
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 24.07.2015 15:22:46
© дата внесення змiн: 24.07.2015 15:22:46
автор: Христина*
Вкажіть причину вашої скарги
|
