Почуй...спішиш, засліплений бажанням,
Зніми полуду, хоч молитвою, з очей.
Прийшов твій час, закінчилось чекання,
Не заблудись серед оманливих речей...
Почуй...мінливий світ... в жадобі, руки
На шмаття хочуть наші душі розірвать,
Пройшли століття...гіркої розлуки,
Вже тане обрис..його важко упізнать...
Почуй...давно чарівна змовкла флейта,
На голос той, тобі вже більше, не іти...
За рогом, наче коршун, чорний рейдер,
Знову збирається зірвати всі мости...
Почуй...вночі, серед примар забутих,
Маленький вогник , ревно так палахкотить...
Торкнись, зігрійся...досить вже, спокуту
Прийняв...мелодія Відродження бринить...
16.03.2015
Почуй...вночі, серед примар забутих,
Маленький вогник , ревно так палахкотить... Я мабуть промовчу...відчуєш ти душею, все що не вміла передати на словах
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як часто ми не чуємо або не хочемо чути важливих слів, чи просто не бачимо погляда, який благає: почуй. Аось слова твоєї ЛГ обов"язково будуть почуті, бо по-іншому не може статися. Гарно сказано, Люда.
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00