Ф.В. Квапілю
Від колиски йшла за мною
Казка райдужна чудова
І на вухо все шептала
Заклинань магічне слово.
Народилася під вечір
З тихих повістей пестунки,
Спали разом й прикладала
Уві сні до уст цілунки.
Прокидалася зі мною,
І зі мною підростала,
І з колиски в світ предивний
Мене крилами забрала...
Понад море пурпурове
Понесла, над срібні ріки,
По мосту дуги-веселки
У химерний світ великий...
І закляттями відкрила
В скелях дно алмазне яру –
І вступив я раз назавжди
В край гігантів, мар і чару;
І за мною вхід замкнули
Чи то феї, чи богині:
Тож на все життя подальше
Йшов блукати в тій країні –
В тій країні, де довкілля
В образі живім зринає,
В котрій камінь має душу –
Стати постаттю бажає...
Гаєм йшов золотолистим,
Де все в блиску й позолоті,
Де цвіте таємним цвітом
Папороть в нічній дрімоті.
Йшов я гаєм, де дерева
Водять шумні хороводи,
Вічні юності джерела
Розливають чисті води.
І вітали по дорозі
Добротливі очі квіту,
Що дивились так вимовно
У незмірний простір світу.
І вітали в людській мові
Різнобарвні птаства хори,
Дальшу путь мені вказавши
Над безодні край суворий.
Слухав співні віщування,
Хвиль оживчих пив кришталі,
В глиб дикішої все пущі
Прямував спокійно далі.
Марно привиди лякають,
Марно гади сиком кличуть:
Біг вперед я, задивившись
В ясність дивну таємничу.
І пробіг я чорні пущі,
І пінистих вод глибини,
Й зупинивсь перед горою,
Що звела стрімчасті стіни.
На вершині замок сяяв,
Дім гіганта кришталевий, –
Дівчина заклята в замку,
Гарна мовби королева.
Перед замком стрій драконів...
Їхні пащі зяють жаром
І вогонь червоно-жовтий
Видихають вверх під хмари.
Бронзову луску піднявши,
Скарб заклятий захищають;
Найпрекраснішу з прекрасних
В замку тім охороняють.
Втім, хоч там стояла варта,
Зміг її я привітати
Й догадався, що за неї
Я прийшов життя віддати...
На чолі у неї зірка,
Під ногами місяць ясний,
У очах блакить небесна
І лик ангела прекрасний;
Своїм поглядом відразу ж
Принесла любов у душу:
Я відчув, що доконечно
Вверх до неї лізти мушу.
Та на тій стіні гладенькій
Лиш на неї я вдивлявся, –
На витких повою стеблах
Над безоднею гойдався.
Щораз вище ліз я гордо,
Її бачив вже з собою...
І в жазі до королеви
Потягнувся я рукою.
Мав схопити у обійми...
Та порвав тонку стеблину –
І упав я в глиб безодні,
Де від ран і туги гину.
Хоч із серця кров спливає,
Хоч в безодні пропадаю,
Та кричу: «Вперед, за нею! –
Лицарі, я вас благаю!»
«Піднімайтесь вгору, вгору!
Понад скелі край туманний:
Може прийде хтось щасливий,
Що її собі дістане.
Хоч не дійде – хоч і згине,
Та життя не помарнує,
Бо життя найкращу частку
У такій борні відчує.
Варто хоч здаля поглянуть
На заклятий дім криштальний
Й, заплативши кров’ю й болем,
Увійти в край ідеальний.
І якби прийшлося знову
Мати ті роки прожиті,
Біг би наново я вдруге
По красу ту на блакиті!»
Adam Asnyk
Baśń tęczowa
F. V. Kvapilovi
Od kolebki biegła za mną
Czarodziejska baśń tęczowa
I szeptała wciąż do ucha
Melodyjne zaklęć słowa.
Urodzona nad wieczorem
Z cichych gawęd mych piastunek,
Spała ze mną, na mych ustach
Kładąc we śnie pocałunek.
I budziła się wraz ze mną,
I wraz ze mną ciągle rosła,
I z kołyski na swych skrzydłach
W jakiś dziwny świat mnie niosła...
Po nad morza purpurowe,
Po nad srebrne niosła rzeki,
Po zwodzonym moście tęczy
W cudowności świat daleki...
Otworzyła mi zaklęciem
Brylantowy w skałach parów —
I wkroczyłem raz na zawsze
W kraj olbrzymów, widm i czarów;
I zamknęły za mną wrote
Jakieś wróżki, czy boginie:
Więc na całą życia kolej
Szedłem błądzić w tej krainie —
W tej krainie, w której wszystko
Ożywioną bierze postać,
W której każdy głaz ma duszę
I człowiekiem pragnie zostać...
Złotolistnym szedłem gajem,
Gdzie się wszystko skrzy i złoci,
Gdzie zakwita, skryty w cieniu,
Tajemniczy kwiat paproci.
Szedłem gajem, gdzie dokoła
Śpiewające szumią drzewa,
Gdzie młodości wiecznej źródło
Czyste wody swe rozlewa.
I witały mnie po drodze
Rozmarzone oczy kwiatów,
Co patrzyły tak wymownie
W niezmierzoną przestrzeń światów.
I witały ludzkim głosem
Różnobarwnych ptasząt chóry,
Ukazując dalszą drogę
Nad przepaści brzeg ponury.
Ja słuchałem śpiewnej wróżby
I z ożywczej piłem fali,
I w głąb dzikszej coraz puszczy
Niestrwożony — szedłem daléj.
Próżno groźne widma straszą,
Próżno kłęby gadzin syczą:
Biegłem naprzód, zapatrzony
W jakąś jasność tajemniczą.
I przebyłem czarne puszcze
I spienionych wód odmęty,
I stanąłem u stóp góry
Prostopadle na dół ściętéj.
Na jej szczycie błyszczał zamek,
Kryształowy gmach olbrzyma,
Co zaklęciem w swojej mocy
Najpiękniejszą z dziewic trzyma.
Przed zamczyskiem stoją smoki...
I te paszczą swą czerwoną
Ogień złoty i różowy
Pod obłoki w górę zioną.
Swe śpiżowe jeżąc łuski,
Bronią skarbu zaklętego;
Najpiękniejszej z wszystkich dziewic
W kryształowym zamku strzegą.
Jednak, mimo czujnej straży,
Jam ją ujrzał na skał szczycie
I odgadłem, żem tu przybył,
Aby dla niej oddać życie...
Miała gwiazdę na swem czole,
Pod nogami sierp księżyca,
Błękit niebios w swoich oczach
I aniołów cudne lica;
I od razu swem spojrzeniem
Zaszczepiła miłość w duszę:
I poznałem, że koniecznie
Do niej w górę dążyć muszę.
Więc po nagiej, gładkiej ścianie,
Zapatrzony tylko na nią,
Na powojów wiotkich splotach
Zawisnąłem nad otchłanią.
Coraz wyżej pnąc się hardo,
Już widziałem ją przy sobie...
I w zachwycie do królewny
Wyciągnąłem ręce obie.
Miałem schwycić ją w objęcia...
Gdy powojów pękły sploty —
I upadłem w głąb otchłani,
Gdzie z ran ginę i tęsknoty.
Lecz choć z serca krew upływa,
Choć w przepaści ciemnej leżę,
Jeszcze wołam: „Za nią! za nią!
Idźcie gonić, — o, rycerze!”
„Idźcie piąć się w górę, w górę!
Po nad ciemnych skał krawędzie:
Może przyjdzie kto szczęśliwy,
Co ją weźmie i posiędzie.
„Choć nie dojdzie — chociaż padnie,
Przecież życia nie roztrwoni,
Bo najlepsza cząstka życia
W takiej walce i pogoni.
„Warto choćby widzieć zdala
Ów zaklęty gmach z kryształu;
Warto, płacąc krwią i bólem,
Wejść w krainę ideału.
„Gdyby przyszło mi na nowo
Od początku zacząć życie,
Biegłbym jeszcze po raz drugi,
Za tą piękną na błękicie!”
ID:
523290
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 13.09.2014 22:14:09
© дата внесення змiн: 13.09.2014 22:14:09
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
