Керують нами дві пори
І втіху нам дають вони:
Весною це троянд дари,
Сік для вина є восени.
У серці шал, бо довгі дні;
Коротші дні – вина йде зов.
Прощай же, пляшко! – навесні,
А восени – Прощай любов!
Вином й любов’ю я уп’юсь –
Була б ця суміш чарівна,
Та для здоров’я, – я боюсь,
Любові надмір і вина.
Тож мудрість вказує мені,
Щоб дні мої ділив я знов:
Прощай же, пляшко! – навесні,
А восени – Прощай любов!
Зустрівши в травні й дотепер,
Розеті серце я віддав,
Тому то від її химер
Усі шість місяців страждав!
Щоб їй віддячити чудній,
Я кличу жовтень – він мій схов.
Прощай же, пляшко! – навесні,
А восени – Прощай любов!
Адель стрічав я й проводжав,
Все без манер, без каяття.
«Прощай» – почув, та добре знав,
Що знов з’єднає нас життя.
З альтанки чуть мої пісні:
Ах! Рік на круг новий пішов.
Прощай же, пляшко! – навесні,
А восени – Прощай любов!
Та чародійство все одно
Міняє мого щастя хід –
Мій хміль підсилює вином
І пристрасть тут же гасить вслід.
І можуть сили чарівні
Зламати лад цей до основ –
Вручити пляшку навесні
І дати восени любов.
Pierre-Jean de Béranger
Le printemps et l'automne
Deux saisons règlent toutes choses,
Pour qui sait vivre en s'amusant :
Au printemps nous avons les roses,
A l'automne un jus bienfaisant.
Les jours croissent, le cœur s'éveille ;
On fait le vin quand ils sont courts.
Au printemps, adieu la bouteille !
En automne, adieu les amours !
Mieux il vaudrait unir sans doute
Ces deux penchants faits pour charmer
Mais pour ma santé je redoute
De trop boire et de trop aimer.
Or, la sagesse me conseille
De partager ainsi mes jours :
Au printemps, adieu la bouteille !
En automne, adieu les amours !
Au mois de mai, j'ai vu Rosette,
Et mon cœur a subi ses lois.
Que de caprices la coquette
M'a fait essuyer en six mois !
Pour lui rendre enfin la pareille,
J'appelle octobre à mon secours.
Au printemps, adieu la bouteille !
En automne, adieu les amours !
Je prends, quitte et reprends Adèle,
Sans façons comme sans regrets.
Au revoir, un jour me dit-elle ;
Elle revient longtemps après.
J'étais à chanter sous la treille :
Ah ! dis-je l'année a son cours.
Au printemps, adieu la bouteille !
En automne, adieu les amours !
Mais il est une enchanteresse
Qui change à son gré mes plaisirs.
Du vin elle excite l'ivresse,
Et maîtrise jusqu'aux désirs.
Pour elle ce n'est pas merveille
De troubler l'ordre de mes jours,
Au printemps avec la bouteille,
En automne avec les amours.
ID:
521232
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 03.09.2014 19:53:48
© дата внесення змiн: 03.09.2014 19:53:48
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
